№ 2-64/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    27 травня 2010 року Шевченківський районний суд Харківської області в складі:

судді Стеганцова С.М.

при секретарі Катренко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Шевченкове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті протиправних дій

                                                                       в с т а н о в и в :

15.12.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить стягнути з відповідача  на її користь  моральну шкоду одноразово в сумі 300 000 гривень. В обґрунтування позову вказала,  що її чоловік ОСОБА_2 працював у відповідача майстром водоканалізаційної дільниці, ІНФОРМАЦІЯ_2 на ранковій  нараді у директора філії отримав завдання на обслуговування водозбірних колонок по вул.. Мічуріна, Кірова та підготовку робіт по ремонту запірної арматури КНС № 2 . В процесі роботи на КНС ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 14 год. 20 хв. одержали отруєння сірководнем три людини, в тому числі і її чоловік. З матеріалів спеціального розслідування, проведеного під головуванням першого заступника теруправління Держгірпромнагляду України головними причинами групового нещасного випадку стали відсутність наряду-допуску, який повинен був розробити начальник дільниці, та відсутність газоаналізатора, яким повинно було забезпечити керівництво.

Позивач стверджує, що смертю чоловіка їй заподіяно великі моральні страждання, оскільки вона втратила коханого чоловіка і годувальника, з яким прожила 28 років і народила трьох синів, на даний час стає проблематичним подальше навчання молодшого сина ОСОБА_3, учня школи. Взагалі, змінився весь уклад її життя, порушені життєві зв’язки, а організація подальшого життя вимагає додаткових зусиль.

Позивач зазначила, що зверталася до відповідача із заявою про відшкодування моральної шкоди, але листом від 05.11.2009 року їй було відмовлено через те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися тільки при наявності вини в діях посадових осіб, що може бути встановлено судом. Дану відмову вона вважає незаконною, так як моральна шкода повинна відшкодовуватися незалежно від вини юридичної особи, якщо шкода спричинена смертю фізичної особи внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки.      

08.04.2010 року позивач уточнила позовні вимоги і просила стягнути з відповідача на її користь 350 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на вищевикладені обставини.

             У судовому засіданні позивач та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні та пояснили, що позивач збільшила розмір позовних вимог в зв’язку з тривалою невиплатою коштів відповідачем.

              Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_2 були грубо порушені положення нормативно-правових актів стосовно охорони праці, що призвело до нещасного випадку. Займаючи посаду майстра водоканалізаційної мережі він зобов’язаний  не тільки знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, користуватися засобами колективного та особистого захисту, але відповідно до інструкції забезпечувати контроль за додержанням працівниками правил і норм охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту. 13 березня 2009 року  ОСОБА_2 здав залік із знань законодавства України стосовно охорони праці і висновком комісії було встановлено, що він має знання з охорони праці. 12.08.2008 р. він пройшов ввідний інструктаж з питань охорони праці, що свідчить про його обізнаність  вимогам законодавства про працю. Таким чином нещасний випадок стався не з вини підприємства, а тільки з вини самого ОСОБА_2 і для виплат позивачеві будь-якої матеріальної допомоги немає правових підстав.

    Також представники відповідача стверджували, що робота, під час якої загинув ОСОБА_2, є роботою підвищеної небезпеки, а не роботою з джерелом підвищеної небезпеки, оскільки під час проведення даної роботи не використовувалися устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, тобто джерела підвищеної небезпеки, що свідчить про те, що для відшкодування моральної шкоди необхідна вина фізичної або юридичної особи.

    На підставі викладеного, представники відповідача просили відмовити у повному обсязі позивачеві у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

    Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, його представника та представників відповідачів, показання свідків, оцінивши їх у сукупності, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступного.      

    Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

    Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 29.08.1981 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 20).

    Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).      

         ОСОБА_2 працював на ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території «Шевченківське ПЖКГ» з  16 грудня 2008 року на посаді майстра водоканалізаційної мережі (а.с.78).

Відповідно до актів №2  форми Н-1  про нещасний випадок на виробництві від 25 серпня   2009 року та  акту спеціального розслідуванням групового нещасного випадку зі смертельним наслідком від 21 серпня 2009 року  Н-5  територіального управління “Держгірпромнагляду” в Харківській області  ІНФОРМАЦІЯ_2 на філії  ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території»  стався нещасний випадок,  в результаті якого  загинули  майстер :  ОСОБА_2, слюсарі аварійно – відновлювальних робіт ОСОБА_4 та   ОСОБА_5  Згідно з висновками акту  №2 та  комісії  територіального управління “Держгірпромнагляду” в Харківській області відповідальними за нещасний випадок є майстер водо – каналізаційної дільниці філії ОСОБА_2, та головний інженер філії – ОСОБА_6 За вищевказаним фактом у відношенні ОСОБА_6 порушено кримінальну справу (а.с. 3-16).

В процесі розслідування групового нещасного випадку встановлено, що виконувалася робота підвищеної небезпеки, яка повинна виконуватися тільки при умовах видачі  спеціального дозволу а також  відповідного спорядження.

       З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території «Шевченківське ПЖКГ», де працював її чоловік,  з проханням про відшкодування моральної шкоди в добровільному порядку, в чому її було відмовлено (а.с.18)

Допитані   в судовому засіданні свідки пояснили , що  ІНФОРМАЦІЯ_2 робіт по заміні  затулки на КНС №2 не планувались , згідно з  Постановою Кабінету Міністрів України №1631 від 15 жовтня 2003 року ця робота віднесена  до робіт з підвищеною небезпекою , яка потребує спеціального наряду - допуску . Окрім того працівниками   порушено п.1.4, 3.5 1.12.2. інструкції № 10  затвердженої директором філії ХОКУ “ДРІТ „Шевченківське ПЖГ" від 3 січня 2007 року.

Посилання представників відповідача на те, що робота під час якої загинув ОСОБА_2 не є роботою з джерелом підвищеною небезпекою, не сприймаються судом до уваги відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року, зі змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якою встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини.    

Відповідно до ст. 2 Конвенції Про захист про людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Ці положення  знайшли своє продовження в  статтях

3 Конституції  України  яка визначає ,що людина , її життя і здоров’я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, статті  27 Конституції  України, яка вказує, що  кожна  людина  має право на  життя.

    Зі  змісту статті 23 ЦК України  вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої  порушенням її прав.

    Згідно з ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.  

             Частиною  2 ст. 1168 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, спричинена смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також особам,  які проживали з ним однією сім'єю.

    При стягненні і визначенні суми моральної шкоди з відповідача згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 зі змінами “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди ”, суд  визначає її залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому  виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

ОСОБА_2 на момент смерті виповнився 51 рік, він мешкав з дружиною – ОСОБА_1, яка знаходилася на його утриманні, мав трьох дітей,  один з яких – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітнім.

В процесі розслідування групового нещасного випадку було встановлено, що ОСОБА_7 був одним із відповідальних за даний випадок.  Враховуючи, що він являвся майстром водо каналізаційної мережі, був проінструктований про техніку безпеки і, як майстер, зобов’язаний був утримувати працівників від непродуманих дій, пересвідчитися у безпечних умовах праці, і в разі виявлення загазованості повинен був повідомити керівництву для  задіяння спеціальної бригади, однак самовільно прийняв безпідставне рішення про ліквідацію аварії, тим самим поставивши до смертельної небезпеки працівників, тому як на керівника, який відповідає за життя працівників він допустив винні дії, що судом визначаються як 60 % його вини.  40 % становить вина підприємства, оскільки підприємство відповідає за смерть працівника при виконанні ним трудових обов’язків, коли смерть настала внаслідок незабезпечення власником або уповноваженим органом здорових та безпечних умов праці.  У судовому засіданні всі свідки вказали, і це підтверджується висновками актів по груповому нещасному випадку та журналом передачі змін, що засоби захисту  були відсутні.  

Смертю чоловіка позивачці спричинені моральні страждання, які виразилися у тому, що вона у зрілому віці залишилася без чоловіка, проживши з ним у шлюбі 28 років, троє її дітей залишилися без батька, змінився весь уклад її життя, порушені життєві зв’язки, а організація подальшого життя вимагає додаткових зусиль.  Однак, з врахуванням всього вищевикладеного, і ступеня вини самого ОСОБА_2,   суд вважає розумним і справедливим задовольнити позовні вимоги позивача частково і стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 140 000 грн, що становить 40 % від заявленого нею розміру позовних вимог.

        Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60 , 209, 212, 214-215 ЦПК України,   ст. 2 Конвенції  Про захист про людини і основоположних свобод  , ст. 3, 27 Конституції України ,   ст..ст. 23, 1167, 1168 ЦК  України,   суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

    Стягнути з ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 140 000 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» судовий збір на користь держави в розмірі 7 000 грн.

Стягнути з ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 гривень на користь одержувача: УДК в Шевченківському районі Харківської області, КОД ЄДРПОУ: 24134484, розрахунковий рахунок: 31211259700480, МФО банку 851011, код бюджетної класифікації: 22050000

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                             Суддя:                                                                           С.М. Стеганцов