Справа № 2-932/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 квітня 2010 р. Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченко Д.В.

при секретарі Бухтіяровой О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування  моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2009 р. до суду Жовтневого району м. Харкова із позовом звернулася ОСОБА_1 та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача  аліменти  в твердій  грошовій  сумі  в розмірі 300 грв. 00 коп. щомісяця.

Скористувавшись своїм правом передбаченим ст. 31 ЦПК України щодо збільшення  розміру позовних вимог, позивач ОСОБА_1 змінила позов та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 90 грв. 00 коп. в якості витрат пов’язаних з явкою до суду,  стягнути з відповідача аліменти у розмірі 300 грв. 00 коп., стягнути з відповідача 1000 грв. 00 коп. в якості спричиненої моральної шкоди та у зв’язку з неодноразовою неявкою відповідача ОСОБА_2 в судове засідання ухвалити заочне рішення.

Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що  відповідач по справі ОСОБА_2 є її рідною донькою та народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року.  У зв’язку з тим, що у позивача не має свідоцтва про народження відповідача, ОСОБА_1 підтверджуючи родинний зв’язок посилається на  рішення  народного суду м. Феодосії Кримської області.  ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з  ОСОБА_3  Зареєстрований шлюб між ними був 15 вересня  1952 р.  Від шлюбу мають доньку ОСОБА_2, яка народилася  ІНФОРМАЦІЯ_2 р.  Чоловік позивача, ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, а тому шлюб, за рішенням  народного суду м. Феодосія Кримської області було розірвано.  Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_2., відповідач по справі, мешкала разом із позивачем однією сім’єю. Позивач постійно піклувалася та виховувала доньку, остання було на повному утриманні позивача. ОСОБА_1 приймала участь у навчанні відповідача та придбанні житлової площі. На теперішній час позивач є особою похилого віку, має хронічні хвороби та потребує стороннього догляду. Пенсія, яку отримує позивач ОСОБА_1 позбавляє можливості лікуватися, здійснювати необхідні платежі  за користування комунальними послугами.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та надала пояснення відповідно до наведеного вище.  

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що ОСОБА_1 її мати, з якою вона тривалий час не спілкується, оскільки з досягненням  повноліття  ОСОБА_1 перестала інтересуватися долею своєї доньки. Крім того, позивач раніше зверталася до суду із позовом про стягнення аліментів. Рішенням  Жовтневого районного суду м. Харкова  від 04 червня 2007 р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення  аліментів задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 100 грв. щомісяця. Зазначене рішення набрало законної сили. ОСОБА_2 звертає увагу, що вона працює заступником начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління соціального захисту населення та праці Московської районної ради в м. Харкові з 02.06.1995 р. та у зв’язку з граничним віком перебування на службі в органах місцевого самоврядування ОСОБА_2 продовжено термін  перебування на посаді до 27.09.2010 р. Вона є пенсіонером і у зв’язку з незадовільним матеріальним становищем вимушена додатково працювати, на її утримані знаходиться сім’я з трьох осіб, а саме донька ОСОБА_5, яка навчається  в академії  фізичної культури на заочній  формі навчання  за контрактом та онучка ОСОБА_6, яка також навчається. Батько останньої,  ОСОБА_7 є інвалідом другої групи та отримує пенсію 393 грв. 41 коп., середньомісячна заробітна плата  ОСОБА_5 складає 483 грв. 50 коп.   ОСОБА_2 отримує пенсію за віком  у розмірі 2723 грв. 87 коп. щомісяця та  заробітну плату у розмірі 2017 грв. 80 коп.  Крім того, відповідач має ряд хронічних хвороб та постійно доглядається у лікаря і вимушена  постійно купувати  ліки.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України,  суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням  фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують  заявлені вимоги чи заперечення  або мають  інше значення для вирішення  справи і підлягають  встановленню при ухваленні судового рішення.                                                                                                                                                          

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61  ЦПК України.

Так в судовому засіданні були встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

 Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 червня 2007 р., позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково, стягнути з ОСОБА_2  на утримання ОСОБА_1 аліменти у розмірі 100 грв. щомісяця. Рішення  не було оскаржене та набрало законної сили.

Обставини на які посилається позивач ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог та обставини на які посилається відповідач ОСОБА_2 в заперечення позову в дійсному позові були предметом дослідження в судовому засіданні при розгляді зазначеного вище  цивільної справи.

При розгляді  цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів судом встановлено та викладено в судовому рішенні, що ОСОБА_1 є ветераном  війни та інвалідом 2 групи, ОСОБА_2 є єдиною донькою ОСОБА_1 (рішення  народного суду м. Феодосії Кримської області),  ОСОБА_1 потребує  матеріальної допомоги, оскільки є непрацездатною та має хронічні та гострі  захворювання: гастрит, ішемічна  хвороба серця, гіпертонія, артрит,  розмір пенсії ОСОБА_1 складає 401 грв. 11 коп. на місяць за 2006 р. та 491 грв. 14 коп. за січень –квітень 2007 р.  ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із доньками ОСОБА_8  та ОСОБА_5, онукою ОСОБА_6 Середньомісячний дохід  ОСОБА_2, який вона отримує  на руки складає  1554 грв. 73 коп., її доньок ОСОБА_8 254 грв. 47 коп. та дончак Є.Ю.  1062 грв. 19 коп.  Відповідно до консультативного висновку інституту серцево-судинної  хірургії ім.. М.М. Амосова ОСОБА_6 потребує  хірургічної операції, ОСОБА_8  отримує амбулаторне лікування 1 раз на 3 місяці та постійно  підтримуючу вітамінотерапію і гомеопатичні препарати. ОСОБА_2 обстежується в міській  поліклініці №11 Московського району м. Харкова з 1979 р., має велику  кількість  хронічних та гострих захворювань, у 2002 р. перенесла операцію. ОСОБА_8 є студенткою  другого курсу факультету  фізичної культури  і навчається за контрактом.

Факти, що встановлені судовими рішеннями по цивільним справам та набрали законної сили, не доказуються  при розгляді  іншої справи за умови, що в ній беруть участь ті самі особи, щодо яких  встановлено ці обставини, тобто мають преюдиціальне значення, а тому обставини, які були встановлені судовим рішенням вказаними вище, суд вважає такими, що не потребують доказуванню – передбачено ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, після набрання  рішення суду  законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники  не можуть  знову заявляти  в суді  ту саму позовну вимогу з тих самих  підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені  судом  факти і правовідносини. Якщо після набрання рішення суду законної сили, яким з відповідача присудженні періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право  шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення  від них.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи позивач ОСОБА_1 не зверталася до суду із вимогою про збільшення розміру аліментів.

Відповідно до роз’яснень  Пленуму Верховного суду України викладені в постанові №4 від 31 березня 1995 р. «Про  судову практику в справах про відшкодування  моральної (немайнової) шкоди», згідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню  при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність  причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється  від відповідальності  по відшкодуванню шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Вимоги позивача  ОСОБА_1 про стягнення з  відповідача 1000 грв. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню за відсутності обставин на які посилається  ОСОБА_1  в позові, а саме дії, причинного зв’язку та наслідків.

На підставі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує  з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові  витрати.

У зв’язку з тим, що в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. ст. 60, 61, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, ст. 202 СК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та відшкодування  моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк від дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                      Д.В. Чижиченко