УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 Іменем України

„ 14 w березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді     Головчук С. В.

суддів:                                                 Павицької Т.М.,

Миніч Т.І.

при секретарі судового

засідання         Прищепа-О.А.

з участю:                                             сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі  суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16 січня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Коростишівський гранітний кар"єр" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного, прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом. Просив поновити його на роботі в якості фрезерувальника каменю З розряду ВАТ „Коростишівський гранітний кар"єр", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. При цьому зазначав, що 27 липня 2006 року він звернувся до начальника цеху ВАТ „Коростишівський гранітний кар"єр" із заявою про звільнення з роботи цього ж дня за власним бажанням. Заяву датував 28.07.2006 року. Його прохання було задоволено за умови відпрацювання двох тижнів. Близько 18 год. в той же день на роботі він отримав травму ноги, внаслідок чого 28 липня на нього був відкритий листок непрацездатності. Перебуваючи на лікарняному, 8 серпня 2006 року він з"явився на роботу і йому було вручено трудову книжку із записом про звільнення його з роботи за власним бажанням з 27 липня 2006 року. Звільнення вважає незаконним і таким, що заподіяло йому моральну шкоду.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 16 січня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ВАТ „Коростишівський гранітний кар"єр" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за безпідставністю вимог.

Справа №22ц/655 Категорія 38

Головуючий у суді 1 -ї інстанції Бучик А.Ю.

Суддя-доповідач Миніч Т.І.

2

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про повне задоволення його вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд не звернув увагу на ті обставини, що наказ про звільнення був виданий 31 липня, в день звільнення з ним не був проведений повний розрахунок. На думку апелянта, суд не вирішив питання про повернення зайво сплаченого ним судового збору та вважає, що рішення є немотивованим.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №48-к по ВАТ „Коростишівський гранітний кар"єр" від 31 липня 2006 року позивач ОСОБА_1. з 27 липня 2006 року звільнений з роботи в якості фрезерувальника 3 розряду на підставі ст.38 КЗпП - за власним бажанням (а.с.6).

Звільнення проведено на підставі заяви позивача, в якій зазначено, що він бажає звільнитися з роботи з 27 липня (а.с.29).

В апеляційному суді позивач підтвердив, що волевиявлення його було направлено на звільнення саме із зазначеної ним дати, наміру відкликати подану заяву він не мав і про перебування на лікарняному відповідача не повідомляв.

Тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з роботи проведено законно, підстави для поновлення його на роботі відсутні, оскільки заборона проводити звільнення в період тимчасової непрацездатності, передбачена ч.3 ст.40 КЗпП, поширюється лише на випадки звільнення працівників з ініціативи адміністрації.

Видання наказу через три дні після дня звільнення та несвоєчасне проведення в зв"язку з цим повного розрахунку з позивачем не є підставою для задоволення вимог останнього. Згідно зі ст.117 КЗпП він не був позбавлений можливості вимагати від відповідача оплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про поновлення на роботі і з наведених вище підстав задоволенню не підлягають.

За таких обставин оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209,307,308,313-315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала може  бути  оскаржена  безпосередньо до  Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді: