Справа № 2-2166/10              

                                РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 червня 2010 року                                                                                                  м. Одеса

Суворовський  районний суд міста Одеси в складі:

            головуючого   судді –                                        Виноградової Н.В.,

            при секретарі судового засідання –                 Славінській К.М.,

            за участю представника позивача -                  ОСОБА_1,

            представника відповідача –                               Івковій Л.В.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про часткове визнання кредитного договору недійсним, -                  

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою про часткове визнання кредитного договору недійсним з Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»  та після залишення частини позовних вимог без розгляду (а.с.60), просить змінити загальну вартість кредиту за договором визначивши її у національній валюті України – гривні, а також визначити валюту усіх нарахувань за кредитним договором у гривні, зобов’язати відповідача скласти новий графік погашення кредиту у гривнях та визнати недійсним друге речення пункту 8.3. кредитного договору.

 В судовому  засіданні представник позивача підтримав позов, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог.

           Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

           Судом встановлено, що 03.09.2007року між сторонами у справі було укладено кредитний договір №014/79790/82/81025 про надання кредиту ОСОБА_3 на споживчі цілі - придбання нерухомості у розмірі 395760 доларів США. Позивачка звернулася до банку з письмовою заявою, зареєстрованою за №15-7783-371 від 08.08.2007р., про надання їй кредиту у валюті – долари США у сумі 395760 дол.США, в тому числі комісії у розмірі 2% - 7760дол.США(а.с.30). ОСОБА_3 кредитний договір підписала, ніяких заперечень проти пунктів договору не заявляла, всі гроші отримала (а.с.31), і розпорядилася на власний розсуд.

            Згідно ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Відповідно ст.533 ЦК України, якщо зобов’язання визначено в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.  

Ч. 2 ст.192 ЦК України встановлює,  що  іноземна  валюта  може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.193 ЦК України порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом.

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за  кредитним договором  Банк  або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України  “Про банки і банківську діяльність”,  кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону “Про банки і банківську діяльність” визначають операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу /генеральна ліцензія/ на здійснення операції з валютними цінностями відповідно до ст.5 Декрету КМ України від 19.02.1993 р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, яка зазначає: “НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання”.

ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” мало Банківську ліцензію за номером 10 видану НБУ 11.10.2006 року(а.с.35).

Щодо  необхідності отримання для надання і одержання кредитів в іноземній валюті індивідуальної ліцензії, то відповідно підпункту “в” пункту 4 статті 5 Декрету наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резадентами кредитів в іноземній валюті  необхідна, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.                  

Необхідності отримання ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу, відповідно до п.1.5 Положення про порядок надання Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою НБУ № 483 від 14.10.2004 року  використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений Банк /ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями/.

Банк має  ліцензію НБУ  на  надання  кредиту  в  іноземній валюті та, як  отримувач за валютною операцією, має право на здійснення платежів по поверненню кредиту та сплаті відсотків без індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.

За цих аргументів вимога позивача про виключення з тексту договору  відповідно до вимог ст. 203, 524 ЦК України п.8.3 щодо покладення на Позичальника валютних ризиків  є безпідставною.

Крім того, відповідно  до ст. 652  п.2  ЦК  України: ”Якщо сторони  не  досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1/ в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2/ зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3/ виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4/ із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В матеріалах справи відсутні докази про звернення позивача до банку з пропозицією змінити умови кредитного договору, що також не спростовано представником позивача. Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміни договору здійснюються в такій самій формі як і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

В вище вказаному договорі визначено, що зміни і доповнення до нього вносяться за взаємною згодою сторін та оформлюються в письмовій формі додатковими угодами. Тільки лише у виняткових випадках відповідно до ч.2 ст.652 ЦК України передбачені зміни умов договору в разі істотних змін обставин за рішенням суду. Однак, в позовній заяві не наведено обґрунтування виняткової ситуації, що склалася у позивача, яка могла бути підставою для зміни умов договору.

Крім того, при зміні в кредитному договорі суми кредитних коштів з доларів США на гривню, виникне курсова різниця, внаслідок чого банк понесе додаткові витрати не передбачені договором, що порушить його права та інтереси.  

П.8.3 Кредитного договору №014/79790/82/81025 від 03.09.2007року встановлює, що “У разі зміни курсу іноземної валюти /валюти кредиту/ відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе Позичальник. З підписанням Договору Позичальник свідчить, що йому розтлумачено /зрозуміло/ та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання  має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Стаття 525 Цивільного кодексу України вказує, що  одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

           Крім цього, посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим, оскільки між сторонами у справі виникли договірні правовідносини, які регулюються відповідними положеннями ЦК України, а не вказаним законом.        

           Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку що позивачкою ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не було наведено обставин, які породжують передбачені законом підстави для зміни вказаних умов договору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 64, 208-209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 192, 525, 526, 1049, 1054 ЦК України, суд -  

ВИРІШИВ:

           У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» про часткове визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: