№ 2-411/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

    08 червня 2010 року                          Теребовлянський  районний суд

                                                                         Тернопільської області в складі:

                                                                         головуючої судді Малярчука В.В.,

                                                                         при секретарі Зіньковській Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду в Теребовлянському районі про визнання незаконними дій Управління пенсійного фонду в Теребовлянському районі щодо непроведення перерахунку основної (державної) та невиплати додаткової пенсії учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС І-ї категорії та інваліду ІІ групи по захворюванню, пов’язаному з Чорнобильською катастрофою, згідно ст.ст. 49,50,54 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чрнобильської катастрофи» ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області, в якому прость визнати дії відповідача неправомірними щодо непроведення перерахунку основної (державної) та невиплати додаткової пенсії учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС І-ї категорії та інваліду ІІІ групи по захворюванню, пов’язаному з Чорнобильською катастрофою, згідно ст.ст. 49,50,54 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чрнобильської катастрофи» , мотивуючи свої позовні вимог тим, що він є особою постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з аварією на ЧАЕС. Відповідно до положень ЗУ    «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання пенсії не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю як інваліду ІІІ групи — у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Розміри призначеної і виплачуваної йому на даний час пенсії не відповідає розмірам, установленим вищезгаданим законом, і є значно нижчими . Просить визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії неправомірними та зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Теребовлянського району провести йому, починаючи з 01 травня 2009 року, перерахунок та виплатити, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, відповідно до положень ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. А також просить зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати йому основну (державну) та додаткову пенсію у відповідності до чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, зіславшись на мотиви, викладені в позовній заяві, просить позов задоволити повністю.

В судове засіданння з’явився представник позивача, який повністю підтримав його  позовні вимоги, просить позов задоволити повністю.

    Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області в судовому засіданні позову не визнала, посилаючись на обгрунтування, наведені в запереченні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши поясненння позивача та його представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Згідно наказу Тернопільського обласного відділу охорони здоров’я № 55 к від 18 березня 1987 року, ОСОБА_1 як військовозобов'язаний перебував у службовому відрядженні в Поліському районі Київської області, де в 30-ти кілометровій зоні відчуження приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Участь позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, негативно вплинула на його стан здоров'я, призвела до втрати працездатності.

Так, згідно експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 24 лютого 2000 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба 2-го ступеня, кризовий пербіг. Дане захворювання пов'язано з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки серії МСЕ № 011218 ОСОБА_1 24 лютого 2000 року пройшов обстеження у Тернопільській обласній МСЕК № 1, і йому встановлено третю групу інвалідності. Причиною інвалідності вказано захворювання, пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вбачається із посвідчення категорії 1, НОМЕР_1 та вкладки до даного посвідчення, виданого 15 травня 2000 року Тернопільською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав захворювання пов'язане з роботою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З 2002 року ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію, розмір якої визначений Управлінням пенсійного фонду України в Теребовлянському районі.

Проте, виходячи з змісту ст. 49 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » від 28 лютого 1991 року № 796- йому як особі віднесеній до категорії 1 та інваліду 3-ої групи, повинна бути встановлена пенсія у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 вказаного закону,  ОСОБА_1 як особі віднесеній до категорії   1   та   особі,   яка   є   інвалідом   3-ої   групи,   державна   пенсія   повинна виплачуватись в розмірі не нижчою як 8 мінімальних пенсій за віком.

Крім того, у відповідності до ст. 50 зазначеного закону, особам віднесеним до категорії 1 та інвалідам 3-ої групи, повинна бути призначена додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50-ти процентів мінімальної пенсії за віком.

Як передбачено ст. 53 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи »  виплата додаткової пенсії здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ст. 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » розмір вищевказаних пенсій підвищуються у відповідності до зміни прожиткового мінімуму та зростання розміру мінімальної зарплати. Обов'язок проведення перерахунку пенсій покладено на органи пенсійного забезпечення, незалежно від наявності заяви пенсіонера про проведення такого перерахунку.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Про порушенння свого права при призначенні пенсії ОСОБА_1 дізнався  у вересні 2009 року.

Мінімальний розмір пенсії за віком з квітня по липень у 2009 році встановлений в розмірі 625 гривень, а з квітня по липень 2010 року - в розмірі 884 грн.

Перерахунок пенсії позивача, по зазначених підставах, Управлінням пенсійного фонду України в Теребовлянеькому районі не проводився, а додаткова пенсія взагалі не виплачувалась.

15 лютого 2010 року позивач звертався із письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду в Теребовлянському районі щодо перерахунку йому пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

Як вбачається з отриманої відповіді, розрахунок пенсії позивачу було проведено за 2008-2009 роки, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів,  фінансування  яких   здійснюється  за рахунок  коштів  державного бюджету».

З огляду на загальні засади пріоритету над підзаконними нормативними актами при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що передбачено Законом України від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», слід керуватись Конституцією України, ст. ст 50, 54 вказаного закону, а не зазначеною постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30 травня 1997 року. Ця постанова є чинною, ії положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсії відповідають змісту ст. ст. 50 , 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

Пунктом 2 Постанови від 03 січня 2002 року за №1 « Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету » Кабінет Міністрів України - всупереч положенням ст. ст. 50,  54 Закону № 796-ХІІ установив розміри сум з яких проводиться розрахунок пенсій, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Конституція України не надає Закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає дійсності ( є неконституційним ) положення п. 28 розділу 2 Закону України « Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України », якими внесено зміни до ст.ст. 50 , 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », В даному рішенні зазначено, що Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджету, які мають врегульовуватись виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Тобто, Конституційний суд дійшов висновку, що Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших Законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Вказане рішення Конституційного суду України в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень зазначених законів, що визнані неконституційними, що передбачено в самому рішенні.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

У рішенні Конституційного суду України від 14 грудня 2000 р. № 15-рп / 2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного суду України ), зазначено, що рішення Конституційного суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтвердження з боку будь-яких органів влади.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » встановлюється в розмірі, визначеного законом, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 4 Цивільного кодексу України у разі, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням Цивільного Кодексу або іншому Закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або Закону.

Відповідно до ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України та Законів України. У разі невідповідності правового акту закону України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Такою є також судова практика Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України ( до внесення змін у ст. 15 ЦПК України ), у рішеннях яких зазначено, що постанови Кабінету Міністрів законів не відміняють і для розрахунку державної та додаткової пенсії учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в бюджеті.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст.ст.3, 6, 19 та 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

При цьому, згідно ст. 98 Закону України «Про пенсійне забезпечення», перерахунок раніше призначених пенсій проводиться за минулий час, але не більше як за 12 місяців.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Теребовлянському районі в подальшому виплачувати йому основну (державну) та додаткову пенсію у відповідності до чинного законодавства України забоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тобто, для захисту права особи воно повинно бути вже порушеним і цей факт має бути встановлено судом.

Аналізуючи в сукупності докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити частково, визнавшии неправомірними дії Управління пенсійного фонду України вТеребовлянському районі щодо нарахування йому з 01 травня 2009 року і по даний час виплат основної (державної) пенсії в меншому розмірі, ніж встановлено ч.4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнавши неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Теребовлянському районі про невиплату ОСОБА_1 з 01 травня 2009 року і по даний час додаткової пенсії, яка призначається відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язавши Управління пенсійного фонду України в Теребовлянському районі здійснити перерахунок призначеної йому державної пенсії з 01 травня 2009 року і по даний чає у відповідності до ч. 4 ст. 54   Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » із розрахунку : державна пенсія - вісім мінімальних пенсій за віком та провести виплату недоплаченої суми державної пенсії, зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі провести виплату ненарахованої ОСОБА_1 П.Р. додаткової пенсії з 01 травня 2009 року і по даний час у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку: додаткова пенсія - 50 % мінімальної пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

    Керуючись ст.ст. 10, 60, 179 ЦПК України , ст.ст. 3, 6, 19, 68, 92, 152 Конституції України, ст.ст. 4, 5 і 6 ЦК України, Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Законом України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008; рішенням Конституційного суду України від 14 грудня 2000 року; суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України вТеребовлянському районі щодо нарахування ОСОБА_1  з 01 травня 2009 року і по даний час виплат основної (державної) пенсії в меншому розмірі, ніж встановлено ч.4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Теребовлянському районі про невиплату ОСОБА_1  з 01 травня 2009 року і по даний час додаткової пенсії, яка призначається відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Теребовлянському районі здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1  державної пенсії з 01 травня 2009 року і по даний чає у відповідності до ч. 4 ст. 54   Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку: державна пенсія - вісім мінімальних пенсій за віком та провести виплату недоплаченої суми державної пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі провести виплату ненарахованої ОСОБА_1  додаткової пенсії з 01 травня 2009 року і по даний час у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку: додаткова пенсія - 50% мінімальної пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                         В.В.Малярчук