Справа №22-ц-418 2007р. Головуючий у 1-й інстанції Корольова Г.Ю.
Категорія 23 Суддя-доповідач Ведмедь Н.І.
РІШЕННЯ
іменем України
27 березня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Жмаки В.Г.
суддів - Ведмедь Н.І., Криворотенка В.І.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - представника апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Охтирського міськрайонного суду від 12 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої вимушеним забоєм корови,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 звернулась з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона мала у власності корову. 30 липня 2007 року корів випасала згідно черги відповідачка ОСОБА_2. Після повернення з пастьби десь о 12-30 годині корова захворіла і стала сходити кров'ю, в зв'язку з чим 31 липня 2007 року тварину було вимушено забито. Згідно акту ветеринарного лікаря, корову побили, одбили кишечник та плід. Позивачка вважала, що смерть тварини настала в зв'язку з побиттям її відповідачами, тому просила стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 4000 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн., оскільки вона відчувала моральні страждання та погіршення стану здоров'я в зв'язку із вимушеним забиттям корови.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 12 лютого 2007 року позов частково задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2., ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4. матеріальну шкоду в розмірі 2500 грн. і 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 3500 грн. солідарно.
Стягнуто судові витрати на користь ОСОБА_4. з ОСОБА_2. 44,75 грн., з ОСОБА_3. - 44, 75 грн.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3. просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Апелянти вважають, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, в матеріалах справи відсутній жодний прямий доказ, який би підтверджував вину відповідачів та вчинення ними дій, направлених на спричинення шкоди.
Так, апелянти зазначають, що судом не встановлено протиправності та сукупності дій відповідачів, не обґрунтовані суми відшкодування шкоди, виходячи з продуктивності корови, не в повній мірі оцінені докази, зокрема показання свідків, оскільки жоден свідок не підтвердив факт побиття корови. Також апелянти вказують, що суд надавав перевагу одним показанням свідків перед іншими, і взагалі не визначив причину загибелі тварини, а саме рішення суду базується лише на припущеннях.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачці належала на праві приватної власності корова по кличці Зірка (а.с.11).
За усною домовленістю між односельцями с. Куземен Охтирського району про випас корів, власники корів випасають худобу за чергою і під час випасу беруть на себе зобов'язання і відповідальність за тварин.
30 липня 2006 року корів випасали за чергою ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ще один неповнолітній брат відповідачки.
31 липня 2006 року корова позивачки була вимушено забита. Згідно акту від 31 липня 2006 року (а.с.9), при огляді туші виявлено крововиливи в області крупа, внутрішні органи: кишечник та навколоплідні оболонки гіперемовані, кровенаповнені, інші органи без видимих змін.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ЗО липня 2006 року відповідачі взяли на себе зобов'язання по випасу корів і відповідальність за них. Суд вважав вину відповідачів в загибелі доведеною, оскільки зранку цього дня корова позивачки виганялась на випас здоровою, а при поверненні з пастьби в обідню перерву відразу ж захворіла. Самих відповідачів бачили з палками, а корова, яка належала відповідачці ОСОБА_2. випасалась разом із іншими, хоча була охочою за биками, а тому небезпечною для інших корів.
з
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Позивачка, всупереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не довела ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки доказів про спричинення шкоди її корові саме відповідачами вона не надала, а таким чином, на довела вини відповідачів ні з умислу, ні з необережності. В той же час доводи відповідачів заслуговують на увагу, так як з матеріалів справи вбачається (а.с.50), що за 10 днів до даного випадку на пасовищі корови билися рогами, і саме корова позивачки після цього не випасалася на пасовищі разом з іншими, а знаходилась в господарстві позивачки в зв'язку з хворобливим станом.
30 липня 2006 року позивачка випустила корову на пасовище і не попередила пастухів про хворобливий стан корови.
Лікар-ветеринар ОСОБА_5. в суді першої інстанції пояснив (а.с.49), що у корови сталося запалення кишечнику, яке могло виникнути від їжі, тобто від внутрішнього впливу на організм, але не від зовнішнього.
При цьому, висновок про причину раптового захворювання тварини відсутній, оскільки не було розтину корови, а позивачка це питання не ініціювала.
Доказів про побиття корови пастухами - позивачкою не надано.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідачів обов'язку по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди, і в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За таких обставин колегія судців вважає, що суд першої інстанції неправильно вважав вину ОСОБА_2. та ОСОБА_3. у загибелі корови доведеною, висновки суду не відповідають обставинам справи, жодного доказу на підтвердження вини відповідачів не надано, а тому у відповідності з п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
4
Стосовно доводів апелянта про стягнення з позивачки судових витрат, то колегія суддів вважає, що відповідно до ч.І ст. 88 ЦПК України, в зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, підлягають стягненню з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_2. сплачені апелянтом витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи апеляційним судом у розмірі ЗО грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 27 грн. 25 коп.
Щодо вимог на правову допомогу, то колегія суддів не погоджується з розміром, визначеним апелянтом, оскільки її представник ОСОБА_1. лише складав апеляційну скаргу і представляв інтереси ОСОБА_2. тільки в суді апеляційної інстанції, тому колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід задовольнити частково в сумі 150 грн., а не 500 грн., як просить апелянт.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 313-314, 316 ЦПК України, колегія судців:
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду від 12 лютого 2007 року в даній справі скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 150 грн. за надання правової допомоги, ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи апеляційним судом та 27грн. 25коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.