Справа № 11-243\2007 Головуючий у 1 інстанції Малині В.В.
Категорія - ст.. 187 ч.2 Доповідач Зенченко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 року. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - судді Щербакова О.С.
суддів - Зенченко Т.С, Демченка О.В.
з участю прокурора - Євхименка В.В.
захисника - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 січня 2007 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Чернігова, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий: 20.12.1996 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 140 ч.3 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 8.07.1997 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст.140 ч.3 КК України (1960 року) до 3 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 4.12.2001 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст.. 140 ч.3, 140 ч.2, 208 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі; 17.05.2005 року
2
звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України, із застосуванням ст.69 ЮС України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке його власністю.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець м. Чернігова, громадянин України, з професійно - технічною освітою, не одружений, не працюючий, не має судимостей у відповідності до ст.89 КК України
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке його власністю.
Судом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними в тому, що вони 25 вересня 2006 року приблизно о 23 годині 20 хвилин за попередньою змовою між собою, знаходячись поблизу дошкільного закладу № 1 розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Київська 30 з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_4, завдавши йому чисельних ударі в ділянку голови, обличчя та шиї, чим спричинили останньому тілесні ушкодження у вигляді субкон'юнктивального крововиливу правого ока, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, саден голови, синців на обличчі та шиї, крововиливу на слизовій верхньої губи, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого заволоділи мобільним телефоном „Моторола" вартістю 1279 грн. зі стартовим пакетом „Лайф" вартістю 25 грн., а всього на загальну суму 1304 грн., що належать ОСОБА_4.
Не погоджуючись з вироком суду захисник в інтересах засуджених подала апеляцію, в якій вказує, що вирок суду є надто суворим. Суд при призначені покарання засудженому ОСОБА_2 не в достатній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме: явку з повинною, телефон був повернутий потерпілому, ОСОБА_2 має постійне місце мешкання, закінчив училище та має професію, у нього є мати пенсійного віку, яка страждає деякими хронічними захворюваннями. ОСОБА_3 давав визнавальні покази, має постійне місце мешкання, професію електрозварника, є потерпілою особою від наслідків на ЧАЕС. У скоєних злочинах засуджені щиро розкаялися, повністю визнали вину. Суд не звернув увагу на обставину, що потерпілий просив призначити покарання не
3
пов'язане з позбавленням волі. Посилаючись на зазначені обставини просить застосувати ст.. 75 КК України та пом'якшити міру покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, захисника, яка підтримала апеляцію, думку прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду, і у апеляції не заперечується. Кваліфікація дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 187 КК України також є правильною і захисником не оспорюється.
Як роз'яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання" (зі змінами, внесеними згідно з постановою від 10 грудня 2004 року № 18) згідно зі ст. 69 КК призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.
Під час розгляду справи судом було встановлено достатні підстави для застосування щодо засуджених ст. 69 КК України, а тому доводи захисника щодо призначення покарання засудженим надто суворим, є безпідставними.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд взяв до уваги, що відповідно до вимог п.З ч.І ст.65 КК при призначенні покарання враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання. Винній особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів (ч.2 зазначеної статті).
Із вироку вбачається, що засудженим було обране покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що покарання обране засудженим є достатнім для виправлення і перевиховання засуджених.
Порушень вимог кримінально - процесуального закону, які тягнуть зміну вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.
4
Керуючись ст.ст. 365, 367, 379 КПК України, колегія суддів ,-ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 січня 2007 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без зміни.
Головуючий : Судді: