Справа № 11- 242\2G07 р.                                    Головуючий у 1 інстанції - Малиш В.В.

Категорія - ст. 185 ч. З КК України.                     Доповідач - Демченко О.В.

УХВАЛА

Іменем  України

22 березня 2007 р.

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Щербакова О.С. судців - Демченка О.В., Зенченко Т.С. з участю прокурора - Євхименка В.В. засудженого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду Чернігівської області від 15 січня 2007 року,

установив:

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з повною загально-середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий: 30 червня 2006 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч. З, 75 КК України до З років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, мешканець АДРЕСА_1,

засуджений : за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, за ст. 185 ч. З КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, остаточно до відбування покарання ОСОБА_1 призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

 

2

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком ОСОБА_1 приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком частково і остаточно до відбування йому покарання призначено 3 роки 10 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працюючий, згідно ст. 89 КК України не судимий, мешканець АДРЕСА_2, засуджений за ст. 185 ч. З КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки та покладено обов'язок періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь: ОСОБА_3- 1 850 грн., ОСОБА_4 - 780 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 170 грн. та моральні збитки на суму 100 грн., а всього 1 270 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Як встановив суд, злочин скоєно засудженими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за таких обставин.

1)      19 травня 2006 року в денний час ОСОБА_1 знаходячись поблизу будинку № 49, що розташований по вул. Алексеева в м. Чернігові таємно викрав гірський велосипед „Ардіс" вартістю 741 грн. 66 коп., який належить ОСОБА_7.

2)      На початку червня 2006 року в нічний час ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна прибув на АДРЕСА_3, звідки таємно викрав газонокосарку „Хонда" вартістю 3 286 грн. 35 коп., що належить ОСОБА_6

Наприкінці червня 2006 року в нічний час ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна прибув на АДРЕСА_4 де проник до гаражу, який розташований на подвір'ї будинку № 93, та таємно викрав гірський велосипед „Форд" вартістю 600 грн. та два шіастикових стільця загальною вартістю 100 грн., а всього майна на загальну суму 700 грн., що належить ОСОБА_3

 

з

4)     Наприкінці липня 2006 року в нічний час ОСОБА_1 за

попередньою змовою з ОСОБА_2 з метою викрадення чужого майна

прибули на АДРЕСА_5 де проникли до літньої

веранди, розташованої на подвір'ї будинку № 12, звідки таємно викрали два

господарчі мішки, які матеріальної цінності не представляють та збірку

книжок „Великої Радянської Енциклопедії" в 35 томах загальною вартістю

650 грн., що належать ОСОБА_8.

5)   На початку серпня 2006 року в денний час ОСОБА_1 з метою

викрадення чужого майна проник до гаражу розташованого на подвір'ї

будинку АДРЕСА_6 звідки таємно викрав

бензомоторну пилу „Дружба-4А" вартістю 700 грн., що належить ОСОБА_9.

6)     07 серпня 2006 року в ранковий час ОСОБА_1 за попередньою

змовою з ОСОБА_2 з метою викрадення чужого майна прибули в АДРЕСА_7 звідки таємно викрали

настінний годинник вартістю 45 грн., мобільний телефон „Самсунг Е-700"

вартістю 1 100 грн., з навушниками вартістю 25 грн., а всього майна на

загальну суму 1 170 грн., що належить ОСОБА_5

08 серпня 2006 року в денний час ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна проник до будинку АДРЕСА_8 звідки таємно викрав гірський велосипед „Сіпьвер-байк" вартістю 700 грн. з електронним вимірювачем швидкості вартістю 80 грн., а всього майна на загальну суму 780 грн., що належить ОСОБА_4.

15     серпня 2006 року в вечірній час ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна проник до квартири АДРЕСА_9 звідки таємно викрав жіночу сумочку вартістю 120 грн. в якій знаходились мобільний телефон „Самсунг X 480" вартістю 554 грн. з сім картою мобільного зв'язку „Киівстар" вартістю 30 грн., на рахунку якого було 40 грн., гроші в сумі 100 грн., картку банку „Демарк", яка матеріальної цінності не представляє, на рахунку якої було 301 грн. 74 коп., дві зв'язки ключів в кількості 4 шт. загального вартістю 20 грн., а всього майна на загальну суму 1 165 грн. 74 коп., що належить ОСОБА_10.

16     серпня 2006 року в вечірній час ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна проник до будинку АДРЕСА_10 звідки таємно викрав кухонний комбайн „Кенвуд" вартістю 600 грн., гроші в сумі 510 грн., та чоловічу сумку вартістю 20 грн. в котрій знаходились чоловічий гаманець вартістю 5 грн., два CD-диска загальною вартістю 6 грн., дві дискети загальною вартістю 3 грн., а всього майна на загальну суму 1 144 грн., що належить ОСОБА_11.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України. Свої вимоги аргументує тим, що вирок суду не достатньо ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді обставин справи, було порушено його право на захист. Крім того, вважає, що

 

4

позов потерпілої ОСОБА_3 безпідставно був задоволений судом першої інстанції, оскільки остання не з'явилась в судове засідання та не надала суду клопотання стосовно розгляду позову у її відсутності. Просить суд звернути увагу на те, що він має на утриманні діда та бабу похилого віку, за якими потрібен сторонній догляд, вину у скоєному визнає повністю, допомагає слідству та щиро кається у скоєному.

Засуджений ОСОБА_2 вироку суду не оскаржив і апеляції на нього не подав.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та просив пом'якшити покарання з застосуванням ст. 69 КК України, думку прокурора, щодо залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належної юридичної оцінки.

У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами подій злочину, правильно застосований і матеріальний закон, що не оспорюється в апеляції. Тобто дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.ст. 185 ч. 2,185 ч. З КК України.

В своєму вироку суд послався на ст. 299 КПК України та визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються з учасників процесу. З протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений в судовому засіданні з правовими наслідками скороченого розгляду справи в порядку ч. З ст. 299 КПК. Він погодився з таким порядком її розгляду, визнавши при цьому себе винним по всім епізодам звинувачення і погодившись з заявленими цивільними позовами. Будь-яких клопотань, заяв чи скарг про порушення його прав від ОСОБА_1 не надходило. А тому засуджений позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи та цивільний позов у апеляційному порядку.

Безпідставними, на думку колегії, є доводи засудженого про порушення його права на захист, оскільки як видно з матеріалів справи, заяв, клопотань чи скарг з цього приводу від ОСОБА_1 будь-кому не надходило.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_1, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України призначив його, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, з врахуванням ряду обставин, що пом'якшують покарання, в тому числі і тих, на які посилається в апеляції

 

5

засуджений, та з врахуванням особи ОСОБА_1, який раніше був засуджений за умисний злочин і за яке йому призначалось покарання у вигляді позбавлення волі, не став на шлях виправлення, скоїв злочин повторно під час звільнення від призначеного раніше покарання з випробуванням.

Покарання засудженому за сукупністю вироків призначене у мінімальних межах за злочини, за які його засуджено, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів. Тому підстав для пом'якшення покарання, засудженому ОСОБА_1, апеляційний суд не знаходить.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, що б потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КІЖ України, апеляційний суд,-

ухвали в :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду від 15 січня 2007 року відносно нього - без змін.

Судді:

О.В. Демченко/                       О.С.Щербаков                                        Т.С Зенченко