РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                                Спр. № 2-2609\10

18 червня 2010 року

                                         Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області  в складі:

                                                                        головуючого                      В.М. Братасюка

                                                                 за участю секретаря                Ю.Ю. Філіпенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання права власності, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, визнання права власності за собою та відповідачем ОСОБА_2 по 1\2 частини у вищезазначеній квартирі, зобов'язання відповідача ОСОБА_2 надати дозвіл на реалізацію квартири АДРЕСА_1, визнання транспортного засобу марки ВАЗ 2107 , 2005 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю та стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів , а саме 1\2 частини вартості машини, що становить 18 002, 7 гривень. Надалі позивачка доповнила позов вимогою про зобов'язання себе та ОСОБА_2 погашати залишок заборгованості за кредитом по кредитному договору №770\42-62-08 від 20.05.2008 року в рівних частках по 35 844, 20 доларів США з кожного, в порядку та строки, передбачені договором та сплатити пеню.

Остаточного позивачка просить суд про визнання права власності за собою та відповідачем ОСОБА_2 по 1\2 частини у квартирі АДРЕСА_1, визнання транспортного засобу марки ВАЗ 2107 , 2005 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю та стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів , а саме 1\2 частини вартості машини, що становить 1750 доларів США за курсом НБУ на день ухвалення рішення  та зобов'язання себе та ОСОБА_2 погашати залишок заборгованості за кредитом по кредитному договору №770\42-62-08 від 20.05.2008 року в рівних частках по 35 844, 20 доларів США з кожного, в порядку та строки, передбачені договором та сплатити пеню.

В судовому засіданні позивачка підтримала уточнені позовні вимоги й просить їх задовольнити з підстав, зазначених в тексті позовної заяви.

Третя особа на стороні позивача АКБ "Укрсоцбанк" проти задоволення позовних вимог в частині, що стосуються квартири АДРЕСА_1, щодо решти позовних вимог покладається на думку суду. В останнє судове засідання представником третьої особи подано письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, й просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, всесторонньо, повно та об’єктивно дослідивши обставини справи судом встановлено наступні факти.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його оспорювання, порушення або невизнання.

06 листопада 1999 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, що стверджується свідоцтвом про одруження від 06.11.1999 року серії НОМЕР_2

Під час шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.12.2009 року, виданого ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації", зареєстрована на позивачку ОСОБА_1

Вищезазначену квартиру cтронами спору придбано за кредитні кошти, позичені в АКБ "Укрсоцбанк" по кредитному договору №770\42-62-08 від 20.05.2008 року, гідно умов якого ОСОБА_1 позичила кошти в сумі 66627 доларів США із сплатою 13,% річних за користування кредитним коштами з кінцевим терміном погашення зобов'язань 10.05.2033 року. При цьому відповідач ОСОБА_2 виступив поручителем ОСОБА_1 перед АКБ "Укрсоцбанк", про що підписано договір поруки №770\43-236-08 від 20.05.2008 року, й додатково 08.12.2008 року банку передано в іпотеку оспорювань квартиру згідно договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору.

На розгляді Третейського суду при Асоціації українських банків перебуває спір за позовом АКБ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості в сумі 574 681, 74 гривню, що виникла внаслідок невиконання зобов'язпань перед банком.

 Судом також встановлено, що під час перебування в шлюбі сторонами спору придбано автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1, 2005 року , з реєстрацією  на відповідача ОСОБА_2 Тернопільським МРЕВ,  що стверджується обліковою карткою приватного транспортного засобу.

   Цей автомобіль було придбано в кредит, отриманий в банку "Укрсиббанк", що однак, на дату розгляду цього спору, погашений за рахунок спільно нажитих коштів сторонами спору.

Вищезазначені обставини визнаються сторонами спору, а тому, відповідно ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

З вересня 2008 року сторони спору проживають окремо, й рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22.07.2009 року їм встановлено режим окремого проживання, що також не заперечується сторонами.

 Згідно ст. 60 СК України, майно набуте під час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного доходу.

 Майно набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом (ч.2 ст.368 ЦК України).

 Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В силу вимог ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності частки подружжя є рівними.

Таким чином суд приходить до переконання, що квартира АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1, 2005 року випуску є об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відтак підставною є вимога про визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Надалі, сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника. (ч.1 ст.38 ЦПК України.)

А тому, щодо вимоги позивачки про визнання права власності  на 1\2 частину вищезазначеної квартири за відповідачем ОСОБА_2, то зазначена вимога не підлягає до задоволення, оскільки із змісту вимоги вбачається, що фактично її заявлено позивачкою в інтересах іншої особи, при цьому не представлено документа, що посвідчує повноваження на ведення від іншої особи справи в суді. Крім того ця особа, ОСОБА_2, є відповідачем у справі й проти задоволення позову заперечує.

Відповідно  ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (ч.1 ст.319 ЦК України).

Також не підлягає до задоволення вимога про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 здійснювати надалі погашення залишку заборгованості за кредитом по кредитному договору №770\42-62-08 від 20.05.2008 року в рівних частках з позивачкою по 35 844, 20 доларів США з кожного, в порядку та строки, передбачені договором та сплатити пеню, оскільки необхідною умовою звернення до суду є порушення, невизнання або оспорювання прав,  свобод чи інтересів, тобто порушення, невизнання чи оспорення прав, свобод чи інтересів особи повинне існувати на час звернення до суду .

Відтак суд не захищає права та інтереси, що можливо будуть порушені, невизнані чи оспорені - ОСОБА_1 же заявлено вимогу про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 здійснювати платежі банку по кредиту в майбутньому .

Щодо спірного автомобіля 2107 д.н.з. НОМЕР_1, 2005 року випуску, то відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що по нотаріально посвідченій довіреності  в жовтні 2009 року фактично відчужив автомобіль за 3500 доларів США, які витратив на лікування спинної грижі, однак не представив суду доказів витрачання коштів на своє лікування.

Відповідно приписів ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно ст.533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане в валюті, й якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

 Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який строни дійсно вчинили. (ч.2 ст.235 ЦК Украни).

 Враховуючи визнання відповідачем ОСОБА_2 маскування правочину – договору купівлі – продажу автомобіля, іншим правочином – довіреністю,  факт реалізації автомобіля відповідачем ОСОБА_2 за 3500 доларів США без згоди позивачки (на момент видачі довіреності сторони в шлюбі не перебували), суд застосовуючи наслідки дійсного правочину зауважує, що позивачка має право компенсації 1\2 частини  вартості автомобіля ( що перебував у спільній сумісній власності, та відчуженого без її згоди) що становить 1750 доларів США -  еквівалентно 13 842 гривні, за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення.

        Керуючись ст. ст. 10, 11, ч.1 60, 61, 210, 213, 215  ЦПК України,  ст.ст. 15, 16, 202, 316, 319, 321, 368 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження» ,  суд, -

в и р і ш и в:

        Позов задовольнити частково.

        Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1750 доларів США, що станом на 21.06.2010 року еквівалентно 13 842 гривень за офіційним курсом НБУ.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 171 гривню судових витрат.

         В задовленні решти позовних вимог відмовити.

         Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга може бути подана на рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається в сторк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                 В.М. Братасюк