Справа №2а-11122/09 Категорія №2.19.5
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Гончарової І.А., при секретарі: Нагорній Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання підвищити пенсію дитині війни з 01.01.2006р. по 31.08.2008р. з нарахуванням 3% річних від простроченої суми з 01.01.2006р. на день виплати , стягнення проіндексованої суми боргу, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, в якому зазначила, що вона має правовий статус дитини війни, відповідач має виплачувати їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", однак, таке підвищення їй не виплачується, просить суд визнати незаконною бездіяльність відповідача з невиплати їй з 01.01.2006 року підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача підвищити пенсію з 01.01.2006 року на 30% від мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі: з 01.01.2006р. по 31.03.2006р. - 350грн.; з 01.04.2006р. по 30.09.2006р. - 359грн.; з 01.10.2006р. по 31.12.2006р. - 366грн.; з 01.01.2007р. по 31.03.2007р. -380грн.; з 01.04.2007р. по 30.09.2007р. - 410, 06грн.; з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. - 415, 11грн.; з 01.01.2008р. по 30.06.2008р. - 481, 00грн.; з 01.07.2008р. по 31.08.2008р. - 544, 00грн., зобов'язати визначити заборгованість, яка утворилась внаслідок недоплати щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни та стягнути проіндексовані щомісячні суми боргу за весь час прострочення з нарахуванням 3% річних від простроченої суми з 01.01.2006р. на день виплати, а також зобов'язати надалі виплачувати підвищену пенсію у відповідності зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відшкодування судових витрат покласти на відповідача.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не доповів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням №126743 (аркуш справи № 8).
09.12.2008 року позивач звернувся до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за віком, як дитині війни з 01.01.2006 року.
Листом відповідача від 09.12.2008 року за № 713/Р-5 позивачеві було повністю відмовлено у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, оскільки законодавчо не врегульовано порядок виплати таких підвищень.
Суд вважає, що така відмова у повній мірі не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн.
Таким чином, суд вважає, що з 09 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, по 31.12.2007 року, відповідач має підвищити позивачу розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2006 року, то вона є необгрунтованою з наступних підстав:
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006 року не підлягає задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 році суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, вимога позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії як «дитини війни» у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача у подальшому здійснювати такі виплати згідно чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення такої вимоги. Зі змісту ст. 2 КАС України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб та прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Тому суд не вбачає законних підстав зобов'язувати відповідача до вчинення певних дій на майбутнє. „ _,
Що стосується вимоги позивача про індексацію недоплаченої надбавки на момент виплати, суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» така індексація передбачена тільки у разі, якщо належні громадянинові суми були нараховані та своєчасно не виплачені, а в даному випадку позивачеві відповідачем суми не нараховувалися, у зв'язку з чим норми вказаного закону на правовідносини між сторонами не поширюються.
Вимоги позивача про нарахування 3 процентів річних від простроченої суми також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вказана норма застосовується у випадку порушення зобов'язань.
Між сторонами існують правовідносини щодо пенсійного забезпечення позивача, які регулюються спеціальним законом. Зазначеним законом не передбачена виплата трьох відсотків річних від простроченої суми. Тому положення ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року незаконною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Згідно з ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України витрати на судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп. на користь позивача ОСОБА_3.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.