Справа № 22ц-7473 Головуючий в 1 інстанції Хмельов А.Ф.
Категорія 46 Доповідач Висоцька B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
Суддів ОСИПЧУК О.В., РЕЗНИКОВОЇ Л.В.
При секретарі ДЖЕВАЗІ -ТРЕТЬЯКОВЫ С.Ю.
За участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл сумісного майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2008 року
ВСТАНОВИВ:
6 серпня 2007 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя, посилаючись на те, що вона знаходиться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 22 березня 2003 року. До укладення шлюбу вона протягом 5 років проживала з відповідачем однією сім'єю, мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка зазначала, що 26 липня 2007 року шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинилися, відповідач переїхав проживати до своїх батьків.
Під час шлюбу в 2007 році за спільні кошти вони придбали ноутбук. Крім того, на ім'я відповідача в Краснолиманському відділенні «ПриватБанку» є валютний рахунок, на який перераховувалася його заробітна плата. Позивачка просила визнати зазначене майно спільною сумісною власністю, розподілити його, стягнути на її користь 1/2 частину грошового вкладу на 1/2 частину вартості ноутбука.
18 червня 2008 року позивач ОСОБА_7 уточнювала позовні вимоги, від розподілу ноутбука відмовилася, просила визнати право спільної власності на грошові суми в розмірі 16 821, 57 доларів США, придбані під час шлюбу, розподілити зазначені кошти (а.с. 106-108).
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 Визнано право власності на грошові кошти в сумі 16 821, 57 доларів США сумісною власністю сторін, визнано право на 1/2 частину грошових вкладів - по 8 410, 79 доларів США за кожним. Визнано за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в сумі 6821, 57 доларів США, які знаходяться на картонних рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2 ОСОБА_5 за договором від 15 червня 2006 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 різницю в долях, що відповідно до курсу Національного Банку України до долара США складає 7 714, 55 грн., стягнуто судові витрати по судовому збору 408, 29 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить рішення скасувати, справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права. Відповідач зазначив, що грошові кошти він зняв зі свого рахунку 19 липня 2007 року, коли він проживав спільно з позивачкою, позивачка не мала жодних претензій, вони вели спільне господарство та знятими коштами розпорядилися спільно, за згодою подружжя.
В судове засідання відповідач та його представник не з'явилися, представник відповідача ОСОБА_8 повідомлений належним чином (а.с. 24, 144).
Позивач ОСОБА_2 до суду не з'явилася, просила розглядати справу в її відсутності. Представник позивачки ОСОБА_3 заперечує проти задоволення скарги, посилаючись на те, що рішення відповідає вимогам закону.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 22 березня 2003 року перебувають в шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_6, народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
На ім'я відповідача ОСОБА_5 є грошові вклади в розмірі 5000 доларів США та 1821, 57 доларів США. Крім того, 19.07.2007 року відповідачем було знято з рахунку 10000 доларів США.
Визнаючи за позивачкою ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину зазначеного грошового вкладу, який був на час припинення шлюбних відносин, та на 1/2 частину грошового вкладу в розмірі 10 000 доларів США, які були зняті відповідачем під час спільного проживання, суд виходив з того, що зняті відповідачем кошти були витрачені не на потреби сім'ї самостійно відповідачем, без відома позивачки.
Проте повністю погодитися з цими висновками не можна, зважаючи на таке.
Ст. 60 СК України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, хто з них не мав з поважних причин самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 61 СК України вклади є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя незалежно від їх виду та від того, на чиє ім'я з подружжя вони внесені. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, (ч.1 ст.70 СК України).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 CT.65CK.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п.30).
Законодавець встановлює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.
Установлено, що сторони зареєстрували шлюб 22 березня 2003 року. 26 липня 2007 року сторони припинили шлюбні відносини. Це підтверджується змістом позовної заяви та заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, не заперечується відповідачем. Відповідно до довідки Краснолиманського відділення ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 31.07.07 року на час припинення спільного ведення господарства на ім'я відповідача є грошові вклади за договорами в розмірі 5000 доларів США та 1821, 57 доларів США, всього 6 821, 57 доларів США (а.с.8 №2з-2-07, а.с. 100-101). Грошові кошти придбані під час шлюбу, а тому згідно зі ст. 60 СК України вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
За таких підстав суд прийшов до правильного правового висновку, що кожному з подружжя належить 1/2 частина коштів на зазначених вкладах, що становить по З 410, 79 доларів кожному.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Якщо визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти.
За повідомленням Національного банку України еквівалент у гривнях 100 доларів США на день розгляду справи - 27 листопада 2008 року за офіційним курсом НБУ складає 674.18 грн. (1 долар США - 6, 74 грн).
Визнаючи право власності на грошовий вклад ОСОБА_5 за ОСОБА_2, суд першої інстанції фактично замінив сторону в договорах банківського рахунку. З обставин справи вбачається, що договори банківського рахунку укладено між банком та відповідачем ОСОБА_5 Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.
Таким чином, визнання права власності на зазначені вклади за іншою особою без згоди сторони в договорі ( банку) є порушенням норм матеріального права.
Оскільки грошові кошти є в наявності на рахунку ОСОБА_5, слід розподілити кошти між подружжям, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів на його банківському рахунку 3 410, 79 доларів США, що відповідно до курсу Національного Банку України 22 994, 86 грн.
Враховуючи при поділі грошові кошти в розмірі 10000 доларів США, які були зняті відповідачем 19 липня 2007 року, тобто під час спільного проживання з позивачкою, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви і пройшов незначний час з моменту зняття коштів з рахунку відповідача.
Проте такий висновок суду не підтверджено будь-якими доказами, а ґрунтується на припущеннях.
Доводи відповідача про те, що позивачка не мала до нього жодних претензій щодо зняття коштів 19 липня 2007 року, вони в цей час спільно проживали вели спільне господарство та спільно ними розпорядилися за згодою між собою не спростовуються будь-якими доказами.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ці обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачкою не доведено факт, що грошовий вклад відповідач використав на свій розсуд проти її волі і не в інтересах сім'ї чи приховав його. Лише та обставина, що позивачка звернулася з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, нетривалість часу між зняттям грошей до припинення шлюбних відносин, не можуть бути підставою для врахування коштів при поділі спільного майна.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення, та ухвалює нове по суті позовних вимог.
Об'єктом спільної сумісної власності подружжя є грошовий вклад 6 821, 57 грн., тому суд визнає за кожним із подружжя право власності на 1/2 його частину, та стягує 1/2 частину грошового вкладу з відповідача на користь позивачки.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до квитанцій позивачкою сплачено судового збору 408, 29 грн. (51 грн. + 357, 29 грн.) ( а.с.1, 105). Підлягає поверненню сума 229, 95 грн. пропорційно задоволених вимог.
Підстави скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд передбачені ст. 311 ЦПК України. Таких підстав не вбачається, тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 11 вересня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 грошові коштів на вкладах на і»мя ОСОБА_5 за договорами № 02000008710104 та № 26000008710019-6 821, 57 доларів США.
Визнати право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за кожним на 1/2 частину грошового вкладу.
Розподілити грошові кошти між подружжям, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів на його банківському рахунку, що відповідно до курсу Національного Банку України до долара США - 22 994, 86 грн, повернення сплаченого судового збору 229, 95 грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням апеляційного суду.