АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22- 5902 Головуючий по 1-й інстанції:
2010 рік суддя Андрієнко Г.В.
Суддя-доповідач:Петренко В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2010 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Петренка В.М.
Суддів: Акопян В.І., Лобова О..А.
при секретарі : Фадейкіній Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрького району в м. Полтаві,
на постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 17 грудня 2009 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Октябрького району в м.Полтаві про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 17 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Октябрького району в м.Полтаві задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України Октябрького району в м.Полтаві щодо не нарахування підвищення до пенсії позивача у відповідності до ст..6 Закону України ‘’Про соціальний статус дітей війни’’ у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 14 жовтня 2008 року і по 30 вересня 2009 року.
Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України ‘’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ’’ та провести відповідні виплати з 14 жовтня 2008 року і по 30 вересня 2009 року. В іншій частині позову відмовлено.
З постановою суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати дану постанову, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України ‘’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’ та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат. Прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_2 є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни’’ та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку по здійсненню позивачу ОСОБА_2 доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни ’’ з 14 жовтня 2008 року і по 30 вересня 2009 року.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.6 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни ’’, ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України ‘’Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’ (п.41 розділ 2) стаття 6 Закону № 2195-IV викладена у новій редакції, а саме вставлено, дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.41 розділу 2 ЗУ ‘’Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’.
Отже положення п.41 розділу 2 ЗУ ‘’Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’ втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, яке має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при вирішенні спорів, що виникли дії положень закону, який визнаний неконституційним.
Таким чином, з огляду на мотиви, наведені вище, починаючи з 22 травня 2008 року, стаття 6 Закону № 2195-IV почала діяти у попередній редакції, отже відповідач з цієї дати повинен був проводити нарахування пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни ’’ і відповідно, з дня ухвалення рішення , вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.
За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України ‘’Про соціальний захист дітей війни’’ і здійснити позивачу належні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір, немає, тому, правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.
За таких обставин, безпідставними вважає колегія суддів, посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу в 2008 році повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст.6 Закону України ‘’ Про соціальний захист дітей війни ’’, а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.
Обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни , через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається .
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрького району в м.Полтаві – відхилити.
Постанову Октябрського районного суду м.Полтави від 17 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України .
Головуючий: _____________Петренко В.М.
Судді _____________Акопян В.І.
_____________Лобов О.А.
Згідно: суддя Петренко В.М.