А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О Л Т А В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 22ц-4724 Головуючий по першій інстанції
2010 рік суддя Цвітайло П.В.
Суддя-доповідач-Петренко В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 червня 2010 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : судді Петренка В.М.
Суддів: Акопян В.І., Новохатньої В.А.
при секретарі: Фадейкіній Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області,
на постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 7 квітня 2010 року,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги дитині війни.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача Апеляційного суду,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 7 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області.
Зобов?язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ ‘’Про загальнообов?язкове пенсійне страхування’’ та здійснити відповідні виплати за 2007 рік - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 р. - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. за 2009 р. - з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду в Котелевському районі Полтавської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач згідно ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії громадян, які мають статус дітей війни, отже відповідно до ст.6 цього Закону (надалі – Закон №2195) позивач має право на отримання державної соціальної допомоги у виді підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
У період 2006 – 2009 років державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачу не виплачувалася.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що не нарахування та, відповідно, невиплата позивачу державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року є протиправною.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну оцінку.
Відносно вимоги про нарахування і виплату допомоги у 2007 році, то колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 6 Закону № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону № 489-V.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом із цим, у силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів органам Пенсійного фонду України для виконання покладених на них обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Що стосується вимог про нарахування і виплату допомоги у 2008 році, то колегія суддів виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п.41 розділ 2) стаття 6 Закону № 2195-IV викладена у новій редакції, а саме вставлено, дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У пунктах 5,6 резолютивної частин вказаного судового рішення зазначено, що положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, яке має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при вирішенні спорів, що виникли дії положень закону, який визнаний неконституційним.
Таким чином, з огляду на мотиви, наведені вище, починаючи з 22 травня 2008 року, стаття 6 Закону № 2195-IV почала діяти у попередній редакції, отже відповідач з цієї дати повинен був проводити нарахування пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на положення постанови КМУ №530 від 28 травня 2008 року, оскільки відповідно до ст.3 Закону № 2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Окрім того, за загальним правилом (ч.4 ст.8 ЦПК України) у разі конкуренції норм права, застосуванню підлягає та норма, яка має вищу юридичну силу.
Що стосується вимог про нарахування і виплату допомоги у 2009 році, то колегія суддів зауважує наступне.
Статтею 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Згідно Закону № 2195-IV розрахунок соціальних виплат здійснюється, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно дія ст.71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не поширюється на спірні відносини.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону № 2195-IV.
Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування величини мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов?язкове пенсійне страхування» для нарахування розміру виплат, встановлених ст.6 Закону № 2195-IV.
За змістом ч.7,8 ст.8 ЦПК України при вирішенні спору, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд зобов?язаний застосовувати аналогію закону чи аналогію права та невправі відмовити у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості або суперечності законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Оскільки законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державну пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, то при розрахунку 30% доплати до пенсії дітям війни, відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 ЗУ "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування",
Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1ст.307, ст.. ст.308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Котелевському районі Полтавської області – відхилити.
Постанову Котелевського районного суду Полтавської області від 7 квітня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: суддя Петренко В.М.
Судді: Акопян В.І.
Новохатня В.А.
Згідно: суддя Петренко В.М.