УКРАЇНА

                    АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

  Справа № 22ц-5529                        Головуючий у 1-й інстанції : Сухоруков А.О.

   Категорія -21                                        Доповідач : Кіктенко Л.М.

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010  року  колегія  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного  суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого судді -  Бараннік О.П.

суддів -    Кіктенко Л.М. ,  Григорченко Е.І.

при секретарі   -   Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського    районного суду міста  Дніпропетровська від 2 квітня 2010 року по справі за  позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної Ради про визнання договору дарування квартири недійсним,-

                                          В с т а н о в и л а :

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Отроцюк Олена Володимирівна, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної Ради про визнання договору дарування квартири недійсним, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності належала ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 11.10.2007 року  шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 від першого шлюбу і з 2003 року вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Спірна квартира є двокімнатною, загальна площа складає 49,3 кв.м., житлова-28,6 кв.м.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 28 липня 2008 року по справі №2-161/08 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну ОСОБА_1 1/6 частку квартири  у розмірі 58380 грн.; визнано за  ОСОБА_2 право власності  на належну ОСОБА_1 1/6 частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну ОСОБА_1  1/6 частку квартири у розмірі 58380 грн.; визнано за ОСОБА_3 право власності на належну ОСОБА_1 1/6 частку квартири АДРЕСА_1.

30 січня 2009 року був укладений договір дарування , згідно з яким, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подарували ОСОБА_4 вказану квартиру.

Позивач вважав, що договір дарування є недійсним, оскільки 17.12.2008 року Самарським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції було відкрито  виконавче провадження за виконачим листом №2-161, виданого 28.07.2008 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу на користь ОСОБА_1 за рішенням суду.

Постановою державного виконавця від 9.02.2009 року було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач вважав, що відповідачки неспроможні виплатити суму боргу і квартиру подарували щоб уникнути примусового продажу. ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2, у спірну квартиру не вселився і фактично в квартирі продовжують мешкати відповідачки. Позивач вважає укладений договір дарування квартири фіктивним, прохав визнати його недійсним.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 2 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

        В апеляційній скарзі ОСОБА_1  ставить питання про скасування рішення суду та   ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

        Вивчивши матеріали справи , перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з наступних підстав.

        Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1  на підставі правових норм: ст.,ст. 203,215, 234 ЦК України , посилаючись на те, що оскаржуваний правочин є фіктивним.

       Згідно вимог ч. 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

       Відповідно до вимог ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

      Частиною 2 ст.234 ЦК України передбачено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

       Із матеріалів справи убачається , що рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 28 липня 2008 року  стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ( позивача по даній справі) компенсацію вартості  1/6 частки квартири АДРЕСА_1 в сумі 58380 грн.00коп. та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 (а.с.10-12).

       Постановою державного виконавця  Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 17 грудня 2008 року відкрите виконавче провадження за виконавчим листом №2-161, виданого 28 липня 2008 року на виконання рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 28 липня 2008 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 в сумі 58380 грн.00 коп.(а.с.15-16).

       Постановами державного виконавця від 9 січня 2009 року(а.с.18-19) накладено арешт на майно ОСОБА_3 (а.с.18) та на майно ОСОБА_2(а.с.19), про наявність вказаних обставин сторони були обізнані, що вони підтвердили в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

       Бажаючи уникнути відповідальності за виплату вказаної грошової компенсації ОСОБА_1 за спірну квартиру , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 січня 2009 року уклали фіктивний договір дарування, яким подарували сину від першого шлюбу ОСОБА_2 ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1  без наміру створення правових наслідків ,які обумовлювалися цим правочином, оскільки укладаючи його, сторони знали, що він не буде виконаний і він не спрямований на реальне настання правових наслідків. І це підтверджується тим, що після оформлення договору дарування, одарований ОСОБА_4 реально в дар квартиру не прийняв, в неї не вселився, у ній як проживали раніше, так і залишалися проживати відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1.

      Тому колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду скасувати і позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, визнавши недійсним вказаний договір дарування та скасувавши державну реєсирацію спірної квартири за ОСОБА_4.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні позову.                           Керуючись ст.,ст. 209 ,303,307, 309,316 ЦПК України , колегія суддів ,-

                                      В И Р І Ш И Л А :

      Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.

      Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 2 квітня 2010 року  скасувати.

      Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, зареєстрований 30 січня 2009 року.

      Скасувати державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.

      Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

          Головуючий :

   Судді :