УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц –5205/10                                                                  Головуючий у 1-й інстанції – Городнича В.С.

Категорія –  57                                                                                 Доповідач – Дерев’янко О.Г.

У  Х  В  А  Л  А

І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И

15 червня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді                  Дерев`янка  О.Г.

суддів                                        Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.

при секретарі                            Кононенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська

на постанову  Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2010 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про стягнення недоплаченої соціальної допомоги, -  

                                                         В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А:

Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за грудень 2008 року. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії за грудень 2008 року  згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була сплачена в цей період.  

           Не погодившись з таким рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове, яким визнати їх дії правомірними.

  Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду.  

З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

            Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська як орган, який здійснює повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування ( за той  період часу, коли дія  цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.

          Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.

          З обставин справи вбачається, що    ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копією паспорта (а.с.11).

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

          Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою  ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

          Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

           Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей  війни ”, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог .

           Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Доводи апеляційної скарги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за конституційними нормами, виходячи з  пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення  суду, визнання дій відповідача законними не вбачається.

                Керуючись  ч. 1 ст. 218, ст.307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У  Х  В  А  Л  И  Л  А:

           Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська - відхилити.

Постанову Ленінського районного суду міста Дніпропетровська  від 31 березня 2010 року - залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців  до Верховного Суду України.

      Головуючий

Судді