Справа 22ц-4040

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Літвінова Л.Ф.

Доповідач Волошин М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року червня 09 дня апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Волошина М.П.

суддів Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.

при секретарі Качур Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку, стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, –

В С Т А Н О В И В:

Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2010 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії за період 2008, 2009 роки.

В апеляційній скарзі Управління ПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області просить скасувати постанову суду та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої заперечення проти постанови тим, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов’язання зробити перерахунок підвищення до пенсії є правильним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.

Постанова суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка народилась 20 червня 1942 року та є особою  на яку поширюється дія  статті  1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та має статус «дитина війни».

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вона є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до статті 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначене рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженими крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином з 25 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги, щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію у вказаний період є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок підвищення до її пенсії як “дитині війни” за 2009 рік включно. Відповідно до вимог ст. 54  ЗУ “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн. І тому суд першої інстанції вірно зобов’язав відповідача зробити перерахунок з 01 січня 2009 року по 25 листопада 2009 року.

Наведені положення законодавства були правильно враховані судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позову.

Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімуму застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів також звертає уваги на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував  права та обов’язки сторін, обставини справи та дав їм належну правову оцінку, ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують правильність висновків суду, тому постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області – відхилити.

Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

        Судді: