Справа № 1-39/07

ПОСТАНОВА

Іменем   України

29 березня 2007 р.      Чутівський     районний     суд     Полтавської     області у складі :    

головуючого - судді Антонова А.А.,

при секретарях - Замчій Л.І., Тихомирської М.М.,

 з участю прокурорів - Бойко А.В., Вірабяна С.В., Резніченко Н.С.,

захисника - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу по обвинуваченню

ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,  уродженця  м. Углегорськ Донецької області, жителя АДРЕСА_1 Чутівського району Полтавської області, українця, гр. України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, -

встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тім, що він 29.12.2002 р. близько 20 год. прийшов на залізничний вокзал станції Скороходово Південної залізниці, який розташований в смт, Артемівка Чутівського району Полтавської області, де в залі очікування зустрів свого знайомого ОСОБА_2, якому запропонував випити пляшку горілки, яку приніс з собою. Після того, як було випито 200 г. горілки, ОСОБА_2, знаходячись в нетверезому стані, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли, вдарив ОСОБА_1 кулаком в обличчя, вибивши останньому один зуб. Після цього, ОСОБА_1, знаходячись в нетверезому стані, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, навмисно став наносити удари в життєво важливі органи - голову та тулуб ОСОБА_2, завдавши останньому тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть потерпілого в своїй сукупності і розділяються, згідно висновку експерта № 3 від 01.01.2003 р., на три умовні групи:

- перша група ушкоджень - крововиливи в м'які тканини голови зі сторони їх

внутрішньої поверхні, які займають праву область тім'я та розповсюджуючись на праву

область скроні з просочуванням кров'ю всієї товщі скроневого м'язу, в області потилиці

праворуч та ліворуч, крововилив під тверду мозкову оболонку, яка розповсюджується

практично повз всієї правої півкулі по базальній поверхні об'ємом близько 150 мл,,

крововиливи під м'яку мозкову оболонку в область тім'я правої півкулі, в лобній долі

правої півкулі, в область тім'я лівої півкулі, крайові незначні вогнищеві крововиливи в

сіру речовину півкуль;

· друга група ушкоджень - прямі переломи 6, 7, 8-го ребер по передній пахвинній лінії праворуч з крововиливами в м'які тканини та міжреберні м'язи;

· третя група ушкоджень - численні синці та подряпини голови, тулуба та кінцівок.

Згідно висновку комплексної експертизи № 75 від 26.05.2003 р. причиною смерті ОСОБА_2 явилась тяжка тупа закрита черепно-мозкова травма з численними крововиливами під оболонку і в речовину головного мозку. Об'єктивних судово-медичних даних, які б свідчили про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 могли б бути спричинені багатьма особами, не мається, більш ніж вірогідно, що тілесні ушкодження потерпілому спричинені однією особою.

Виходячи з цього, органами досудового слідства робиться висновок про те, що своїми умисними та протиправними діями, які виразились в заподіянні тяжких тілесних

2

ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст, 121 ч. 2 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав і повідомив, що 29.12.2002 р. він вирішив з'їздити до свого друга в с. Іскрівка Чутівського району, а тому близько 20 год. прийшов на вокзал станції Скороходово, сів в залі очікування і став чекати поїзд. Близько 21 год. прийшов ОСОБА_2, вони з ним поспілкувались і він, чекаючи поїзд, задрімав. Близько 22 год. він проснувся від шуму, і побачив, що двоє невідомих йому молодих чоловіків, один з яких був одягнутий в камуфляжну форму, а другий у чорну куртку та шапку, б'ють ОСОБА_2 і хочуть забрати його з собою. Він став захищати ОСОБА_2 і тоді невідомі, представившись працівниками міліції, запитали у нього документи і запропонували пройти з ними в опорний пункт міліції в смт. Артемівка Чутівського району. Він пішов з невідомими, а ОСОБА_2 залишився в залі очікування. Вийшовши з вокзалу невідомі ще раз запитали у нього документи, а потім ударили в обличчя. Від удару він впав, а вони стали наносити удари руками та ногами по тулубу і голові, вибивши йому зуб. Через деякий час вони покинули його і пішли в невідомому напрямку. Він піднявся і пішов умитись до охоронця в сторожку, яка розташована біля ДП "Хлібна база № 88", т.я. був увесь в крові. Охоронець його впустив, він умився і розповів, що його побили невідомі. Залишитись в сторожці охоронець не дозволив, а тому він пішов на вокзал, де між вхідними дверми сидів ОСОБА_2, який був побитий. Останній повідомив, що його побили ті двоє невідомих чоловіків. Він затяг ОСОБА_2 в середину залу, посадив на лавку, а сам, трохи посидівши з ним, пішов додому, де заліз на горище, переодягся, поспав і зранку пішов на вокзал. По дорозі зустрів знайомого, який повідомив, що ОСОБА_2 знайшли на вокзалі мертвим. Н а вокзалі був затриманий працівниками міліції, яким він розповів про те, що його і ОСОБА_2 побили двоє невідомих чоловіків, які представились працівниками міліції, і показав місце, де його побили. Вони йому не повірили і заставляли писати явку з повинною, але він відмовлявся писати те, що йому говорили працівники міліції. Потім вони наділи йому на голову целофановий пакет та почали душити, і він написав все, що вони йому продиктували. Його затримали і привезли в приміщення ЛВ на ст. Полтава, де його знову змусили під диктовку написати явку з повинною, яку він неодноразово переписував на вимогу працівників міліції. Потім його помістили в приймальник - розподільник. Після виходу з нього він, побоявшись, що його зроблять винним у вбивстві ОСОБА_2, поїхав до батька. Під час досудового і судового слідства ОСОБА_1 наполягає на тому, що ОСОБА_2 він не бив, а тілесні ушкодження йому та ОСОБА_2 були нанесені двома чоловіками, які представились працівниками міліції. В суді ОСОБА_1 повідомив, що під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 він впізнав в них тих осіб, які 29.12.2002 р. побили його та ОСОБА_2.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, мотивуючи це тим, що під час досудового слідства не повністю виконані вимоги ухвали апеляційного суду Полтавської області від 17.09.2004 p., відповідно до якої справа була направлена на додаткове розслідування, в ході якого необхідно було перевірити показання ОСОБА_1стосовно побиття ОСОБА_2 іншими особами. Слідчий не провів усіх передбачених КПК України заходів для перевірки показань ОСОБА_1, провівши формальні дії. Для перевірки даних стосовно причетності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, які були одержані під час судового слідства, суд направив судове доручення, але воно було виконано не повністю. Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив про виявлені ним факти побиття громадян на станції Скороходово молодими особами в 2002-2003 p.p.

3

Підсудний та його захисник, потерпілий не заперечують проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, думку підсудного та його захисника, потерпілого, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.

Органи досудового слідства, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребованій не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування; не досліджені обставини, коли необхідність тієї чи Іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді, інше). При наявності суперечливих доказів справа повертається на додаткове розслідування у випадку, коли такі суперечності стосуються істотних обставин і суд не може дати їм однозначної оцінки без встановлення для цього нових даних.

Такою, що не можна усунути в судовому засіданні, є неповнота, для усунення якої потрібні слідчі або інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів чи провадження дій в такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17.09.2004 р. справа була направлена на додаткове розслідування. Одною з підстав направлення на додаткове розслідування була необхідність перевірки показань ОСОБА_1стосовно побиття ОСОБА_2 іншими особами. Слідчий не провів будь-яких слідчих дій для перевірки показань ОСОБА_1 Лише 03.10.2005 р. направив окреме доручення начальнику Л.В. на ст. Полтава по встановленню та допиту осіб, які згідно показань ОСОБА_1, могли скоїти даний злочин, а вже 05.10.2005 р. в.о. начальника ВКР ЛВ на ст. Полтава направив рапорт, в якому вказує, що осіб, на яких вказує ОСОБА_1, встановити не вдалось. Не надані докази в підтвердження проведення роботи по встановленню осіб, на яких вказує ОСОБА_1. Це свідчить про формальний підхід до виконання ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 17.09.2004 р. Крім того, про формальний підхід свідчить і строки, коли було дано окреме доручення (03.10.2005 р.), та рапорт про неможливість встановити осіб (05.10.2005 p.).

Для перевірки даних, одержаних під час судового слідства, суд 16.01.2007 р. виніс постанову про направлення судового доручення стосовно перевірки причетності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2.

Постанова суду органами досудового слідства була виконана формально. Був допитаний ОСОБА_4, якій повідомив, що в ніч з 29 на 30.12.2002 р. він перебував в смт. Чутове, але ці показання перевірені не були. ОСОБА_5 взагалі не був допитаний, т.я. нібито виїхав на заробітки в м. Москва.

Не були витребувані, незважаючи на неодноразові нагадування суду, матеріали стосовно того, чи перебував ОСОБА_1 29 - 30.12.2002 р. в стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що під час проведення досудового слідства він, як слідчий по справі, встановив випадки побиття  в  2002-2003  p.p.  на станції Скороходово  невідомими  молодими особами

4

громадян, про що він доповідав керівництву Л.В. на ст. Полтава УМВС України на Південній Залізниці.

В матеріалах справи є суперечливі докази, які зібрані під час досудового слідства, у т.ч. і показання ОСОБА_1, і ці суперечності стосуються істотних обставин і тому суд не може дати їм однозначної оцінки без встановлення для цього нових даних.

Суд вичерпав усі можливості по збиранню нових доказів по справі та позбавлений можливості в судовому засіданні провести перевірку показань ОСОБА_1, які дані ним як в явках з повинною, так і стосовно причетності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, а також показань ОСОБА_6 стосовно побиття в 2002-2003 p.p. на станції Скороходово невідомими молодими особами громадян, т.я. для цього необхідно провести слідчі дії.

Так, під час проведення досудового слідства необхідно вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження показань ОСОБА_1, які він дав у своїх явках з повинною, та наступні показання стосовно нанесення тілесних ушкоджень йому та ОСОБА_2; перевірити показання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на яких вказує ОСОБА_1 як на осіб, які нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_2, стосовно їх місця перебування 29 та 30.12.2002 р. та на їх можливу причетність

до даної події; більш детальніше провести перевірку стосовно того: які підприємства та

організації, що розташовані в смт. Артемівка, мали охорону; які з них охоронялись

охоронними фірмами, чи носили працівники охоронних фірм камуфляжний одяг;

встановити осіб, які здійснювали охорону розташованих в смт. Артемівка об'єктів;

провести перевірку показань ОСОБА_6 і дати їм оцінку; вилучити медичну

документацію стосовно того, чи перебував ОСОБА_1 29 - 30.12.2002 р. в стані

алкогольного сп'яніння; провести інші необхідні слідчі дії.                                      

Суд вважає можливим змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд, т.я. на даний час відсутні підстави вважати, що він буде ухилятись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі та продовжувати злочинну діяльність.

Керуючись ст.ст. 22, 64, 148, 151, 165, 165-1, 281 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України, направити Полтавському міжрайонному транспортному прокурору для організації проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_1 змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.

Постанова може бути оскаржена протягом семі діб з дня її винесення до апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд.