Справа № 2а-1447/10
П О С Т А Н О В А
іменем України
"15" квітня 2010 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:
головуючого - судді Перетятька О.Ю.,
при секретарі Мусіченко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В С Т А Н О В И В :
18 лютого 2010 року позивач звернувся з названим адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про зобов’язання нарахування та сплати недоплаченої суми соціальної допомоги дитині війни за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, зобов’язання провадити в подальшому нарахування та виплату йому щомісячної державної соціальної допомоги. Просив поновити строк звернення до суду, мотивуючи це тим, що його права були порушені прийняттям акту вищої юридичної сили, про що йому стало відомо лише з засобів масової інформації, він сподівався, що порушення його прав буде усунуто органом влади добровільно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважала, що положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись. Позивач просила суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, мотивуючи їх незнанням відповідних норм законів та рішень Конституційного Суду України та тим, що про порушення її права їй стало відомо лише після висвітлення цих подій в засобах масової інформації.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, подав заяву з проханням розглянути справу в його відсутності, на позовних вимогах в цій заяві наполягав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшли заперечення проти позову, у яких відповідач посилається на те, що діяв відповідно до Законів України «Про державний бюджет» на 2006-2008 роки. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову. Також відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленим наступне.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено копією паспорту. Він має правовий статус "дитина війни", що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році. При цьому названий Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. в цій частині неконституційним не визнано, тому відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, який керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в цій частині.
Статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якими була зупинена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання: державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області здійснити перерахунок підвищення до пенсії "дитини війни" у 2008 році підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008 року.
Таким чином, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 р. відповідач мав нараховувати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Жодним іншим Законом України на 2009 рік не зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року. Таким чином, і в період з 01 січня 2009 р. по 31 серпня 2009 р.(в межах позовних вимог) відповідач мав нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому відповідач мав доплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення: до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме з 01.04208 р. – 48 грн. 10 к., з 01.07.2008 р. – 48 грн. 20 к., з 01.10. 2008 р. по цей час в розмірі по 49 грн. 80 к. щомісяця, що підтверджено довідкою відповідача. Ці виплати є меншими, ніж встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Позивач звернулася в суд з позовом 18.02.2010 р., тобто з порушенням зазначеного строку. Наведені позивачем в клопотанні в позовній заяві про поновлення строку звернення до суду причини суд вважає поважними лише для періоду з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. Враховуючи, що причини пропущення строку для звернення до суду визнані поважними, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.
Тому є підстави для визнання дій управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки по нарахуванню позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 р. в розмірі, меншому, ніж встановлений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність) протиправними.
Також слід зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки нарахувати та доплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до статті 6 Закону Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 р. включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позов задоволено частково, то на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 гривня 70 копійок.
На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки по нарахуванню ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 р. в розмірі, меншому, ніж встановлений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність) протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки нарахувати та доплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2009 р. включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 к.
Постанова суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення рішення) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано таку заяву, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження).
Вступну та резолютивну частини постанови прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті 15 квітня 2010 року. Постанову в повному обсязі складено та підписано 19 квітня 2010 року.
Суддя О.Ю. Перетятько