Справа №2-481-07

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 березня 2007 року        Калинівський районний суд Вінницької

області

в складі: головуючого    Павленко І.В.

При секретарі                    Матвійчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1185 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що він проходив дійсну військову службу і знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні у військовій частині А 1185 до 26.11.2004 року. Однак, відповідачем в порушення вимог чинного законодавства продовольче забезпечення йому не надавалось, в зв'язку з чим за перід з 11.03.2000 року по 26.11.2004 року утворилась заборгованість в сумі 14 503 грн. 93 коп. Вважає, що відповідачем порушено його законне, гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави. Тому звертається до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача по довіреності ОСОБА_2 позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоч у встановленому порядку повідомлявся про час і місце судового засідання. Однак, від відповідача надійшло письмове заперечення проти позову, в якому зазначається, що Законами України "Про державний бюджет України на 2001-2005 роки" та "Про державний бюджет України на 2006-2007 роки" витрати на придбання продуктів харчування за нормою №7 або грошові компенсації замість них не передбачені.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу і знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні у військовій частині А 1185 до 26.11.2004 року.

Згідно ч.2 ст.17 Конституції України "Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". Частиною другою ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію. А згідно ч.4 ст.9 згаданого    Закону,    порядок    і    розміри    грошового    і    матеріального    забезпечення

2

військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.

Відповідно до Постанови KM України №316 від 12.03.1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками Збройних Сил України і інших військових формувань" до 10.03.2000 року позивач забезпечувався продовольчим пайком по нормі №7, а з 10.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" від 17.02.2000 року була припинена дія ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації.Однак, вказаний пункт не відміняє ч.1 ст.9 вищезгаданого Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям.Незважаючи на те, що дія норми №7 постанови KM України припинена, позивачеві всеодно повинні були надавати норму продовольчого забезпечення.Згідно ст.16 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачається, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення, що в черговий раз підтверджує гарантоване державою право позивача на забезпечення його продовольством.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем по грошовій компенсації за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 26.11.2004 року складає 14 503 грн. 93 коп.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, його слід стягнути з відповідача в сумі 51 грн. на користь держави.

На підставі вищевикладеного, відповідно до Конституції України, Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про Збройні Сили України», Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року №316, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року №426, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215, 225-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з військової частини А 1185 на користь ОСОБА_1грошову компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 14 503 грн. 93 коп. (чотирнадцять тисяч п'ятсот три гривні 93 копійки) за період з 11.03.2000 року по 26.11.2004 року.

Стягнути з військової частини А 1185 51 грн. держмита в доход держави.

Стягнути з військової частини А 1185 на користь територіального управління державної судової адміністрації у Вінницькій області 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду

Вінницької області через Калинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом

двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку

ч.4 ст.295 ЦПК України.                          

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів  з дня отримання  його копії