Справа № 2-309/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня  2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: Попової О.М.,

при секретарі: Ждановій Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»,  ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на те, що її чоловік ОСОБА_2 уклав з ЗАТ «Альфа-Банк» 15.10.2007 року без її згоди договір поруки, тому просить визнати його недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи доводами позовної заяви.

Представник відповідача ЗАТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні просив в позові відмовити в повному обсязі, надав суду письмові заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя, вказав, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов’язків для будь-яких осіб, крім сторін за договором, а тому просив у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, в судовому засіданні суду пояснив, що він дійсно 15.10.2007 року уклав з ЗАТ «Альфа-Банк» договір поруки, зазначив, що вказаний договір був укладений без згоди позивачки, яка є його дружиною.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.10.2007 року між ЗАТ  «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено  договір поруки №SME0004883/1.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, Поручитель (ОСОБА_2.) бере на себе зобов’язання перед Кредитором (ЗАТ «Альфа-Банк») відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору                            № SME0004883 від 15.10.2007 року, в повному обсязі цих зобов’язань, незалежно від отримання або неотримання Вимоги Кредитора про погашення Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору поруки, поручитель зобов’язаний достроково погасити заборгованість за Кредитом та виконати інші грошові зобов’язання за Кредитним договором, на суму, що вказана у Вимозі – протягом п’яти календарних днів з дня відправлення або вручення Поручителю Вимоги, якщо інший строк не вказаний у такій Вимозі.

Відповідно до п. 1.4. договору поруки, в разі невиконання Поручителем зобов’язань, згідно умов цього договору, Кредитор набуває право на примусове стягнення грошових коштів шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка є дружиною відповідача ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 30.09.2000 року.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою і у разі укладення другим із подружжя без згоди інший має право звернення до суду про визнання цього договору недійсним, якщо він виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно  до положень п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  ЦК України.  

Відповідно до положень ч.1,5,6. ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, лише власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд, в тому числі укладати договір поруки, який передбачає звернення стягнення за рахунок майна поручителя.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, тобто  договір поруки є похідним і  існує для забезпечення основного зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 553 ЦК України, порука укладається в формі Договору.  

На договір поруки розповсюджуються всі  вимоги щодо дійсності правочину  встановленому в ст. 203, 215 ЦК України.  

Згідно договору поруки від 15.10.2007 року, ОСОБА_2 зобов’язався перед ЗАТ «Альфа-Банк» відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору    № SME0004883 від 15.10.2007 року, в повному обсязі цих зобов’язань, незалежно від отримання або неотримання Вимоги Кредитора про погашення Кредитного договору.

Відповідно до статуту ПАТ «Альфа-Банк», змінено найменування банку з ЗАТ  «Альфа-Банк» на Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Зі  змісту договору поруки випливає, що порука є угодою щодо прийняття  перед  третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником  свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Під час укладання договору поруки поручитель розпоряджається своїми грошовими коштами, які  відповідно до ст. 61 СК є спільною сумісною власністю.

Відповідно до положень ст. 65 СК України, дружина,  чоловік розпоряджаються майном,  що  є  об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України – для укладення одним із подружжя договорів,  які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації,  а  також договорів  стосовно  цінного  майна,  згода другого з подружжя має бути подана письмово. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України –  дружина,  чоловік має право на  звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого,  що укладений другим із подружжя без її,  його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до положень ст. 31 ЦК України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи   соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.  

Згідно з ч.2 пп.1 п.1 ст.31 ЦК України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Відповідно до рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 18.06.2009 року, ОСОБА_3 за умовами кредитного договору    № SME0004883 від 15.10.2007 року було надано кредит у сумі 20 000 доларів США, а тому суд приходить до висновку, що договір поруки  виходить за межі  дрібного побутового. Предмет даного договору  суд  відносить до цінного майна, оскільки  розмір грошової суми одержаної позичальником є значним відносно доходів подружжя.

Недотримання  відповідачами передбаченої ст. 65 СК України вимоги щодо надання згоди другого з подружжя на укладення правочину, який виходить за межі дрібного побутового, є передбаченою ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК підставою  для визнання цього правочину недійсним.  

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при укладанні договору поруки не були дотримані вимоги ст. 65 СК України, ст. 203, 215 ЦК України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 317, 319, 368, 369 ЦК України, ст. 65 СК України ,  ст.ст. 10, 11, 60, 88,  208, 209,  212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним  задовольнити повністю.

Визнати договір поруки №SME0004883/1 від 15.10.2007 року укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ  «Альфа-Банк» недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1  судовий збір у розмірі 8,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 19,00 гривень, а всього – 27,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  судовий збір у розмірі 8,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 19,00 гривень, а всього – 27,50 грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний  суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає сили після закінчення цього строку.

Суддя                             Попова О.М.