Справа № 2-П-8/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2007 року                                                                       смт.Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Міщенка Г.В., при секретарі Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 таОСОБА_3, в якій зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, який 15.03.2005 року трагічно загинув. 29.10.2004 року ОСОБА_4 уклав іпотечний договір з ОСОБА_2, відповідно до умов якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нежиле приміщення, що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1. На земельній ділянці розташовано: нежиле приміщення (пекарня) - Літ.А, загальною площею - 161,5 м2. Іпотека за цим договором забезпечує повне виконання зобов'язань іпотекодавця за договором позики від 29.10.2004 року, укладеним між іпотекодержателем і іпотекодавцем в простій письмовій формі. Відповідно до умов договору позики іпотекодавець зобов'язався повернути надану іпотекодержателем позику в розмірі 70 000 грн. до 29.10.2005 року. Строк дії іпотечного договору збіг, позика повернута не була. Вона, як спадкоємець ОСОБА_4, вчасно звернулась до нотаріальної контори, де була зареєстрована спадкова справа № 36832059. Позивачка просить стягнути з відповідачів на її користь та на користь її доньки 70 000 грн. заборгованості та 700 грн. судових витрат.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просить стягнути суму боргу з відповідачів за договором позики та іпотеки в розмірі 70 000 грн., стягнути судові витрати в розмірі 700 грн..

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_5, діючий на підставі ордеру, вважає, що 70 000 грн., які давались в позику, були спільною сумісною власністю подружжя, інші спадкоємці в цьому правочині участі не приймали, а тому з цих підстав позов повинен бути задоволений.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала. Суду пояснила, що дійсно разом з ОСОБА_3 брала у ОСОБА_4 в позику грошові кошти, які витрачені на відновлення пекарні, про що були оформлені відповідні документи. Позивачку перший раз побачила після смерті її чоловіка. Факту одержання грошей не заперечує, але заперечує проти повернення боргу готівкою позивачці.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідачів ОСОБА_6, діючий на підставі договору та довіреності з усіма правами відповідача, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки договір позики та іпотеки ОСОБА_1 не укладала, спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, не прийняла та не є його правонаступником.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 21 жовтня 2004 року (а.с. 4).

29 жовтня 2004 року ОСОБА_4 уклав договір позики, за яким передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 70 000 грн.. Згідно умов договору, позичальники зобов'язалися повернути позикодавцю грошові кошти до 01.11.2005 року шляхом сплати щомісячно грошових коштів згідно графіку. Крім того, відповідно до п.7.1. договору у забезпечення виконання своїх зобов'язань позичальники зобов'язалися надати під заставу нерухоме майно: об'єкт нежилої нерухомості - пекарню, як цілісний майновий комплекс (а.с. 8-10).

В той же день між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку нежиле приміщення (пекарню), яка забезпечує повне виконання зобов'язань іпотекодавця за договором позики. Сторони оцінили предмет іпотеки в 70 000 грн. та, відповідно до п.11.1 іпотечного договору, зобов'язалися укласти договір задоволення вимог іпотекодержателя передачею йому у власність нежилого приміщення, що є предметом договору, у разі невиконання зобов'язання іпотекодавцем за договором позики (а.с. 7).

Таким чином, сторони іпотечного договору домовились вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Після укладення іпотечного договору відповідачі отримали грошові кошти в розмірі 70 000 грн., що підтверджується розпискою від 29 жовтня 2004 року (а.с. 17).

15 березня 2005 року ОСОБА_4 трагічно загинув, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с.5 ).

Зобов'язання за договором позики відповідачами не виконані, грошові кошти ОСОБА_4 у встановлений договором строк повернуті не були.

Посилання представника позивача на те, що 70 000 грн. боргу за договором позики набуті подружжям за час шлюбу та є їх спільною сумісною власністю і, відповідно, підлягають стягненню, є помилковим, так як стаття 61 СК України встановлює загальне правило про те, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі. З цього випливає, що об'єктом спільної сумісної власності подружжя не може бути право вимоги, як-то за договором позики, оскільки воно виникає із зобов'язальних (договірних) правовідносин, а іпотечний договір є похідним від нього.

Разом з тим, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається із сукупності майнових прав та обов'язків померлого, до складу якої і входить право вимоги за договором позики.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивачка відноситься до спадкоємців першої черги.

Окрім неї, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулися інші спадкоємці першої черги, у зв'язку з чим між спадкоємцями виник спір щодо поділу спадкового майна, який у встановленому законом порядку не вирішений (а.с. 6, 30-34).

Позивачка не надала суду а ні судового рішення щодо поділу спадкового майна, а ні свідоцтва про право на спадщину із визначенням її частки, тільки з отриманням якого і може виникнути право вимоги за договором позики.

З цих підстав заперечення відповідачки та її представника суд знаходить обгрунтованими та переконливими.

Оскільки ОСОБА_1 спадщину не прийняла та не є правонаступником померлого, у задоволенні її позовних вимог слід відмовити за відсутності у неї права вимоги за договором позики.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.10,11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та судових витрат -

відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.