ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 90/10

    ОКРЕМА ПОСТАНОВА

3 лютого 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                             Савченка А.Г.

      при секретарях                                                     Бондаренко С.Л., Загорулько О.С.

            за участю: прокурорів                     Антонова С.В., Мілаш М.С.

    захисника                             ОСОБА_1

             підсудного                             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню  

                                ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, ніде не працює, судимого

    16 вересня 1997 р. Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 102, ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 145 КК України (далі -КК) 1960 р. на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

    1 червня 2000 р. цим же судом за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, 42 КК 1960 р. на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 7 листопада 2001 р. умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік;

   29 грудня 2003 р. цим же судом за ч. 2 ст. 185, 75 КК на 2 роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

   3 червня 2004 р. Київським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 4 роки позбавлення волі, звільненого 19 червня 2007 р. умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 27 днів;

   27 серпня 2008 р. Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 309 КК до штрафу в сумі 850 грн.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

Вироком Октябрського районного від 3лютого 2010 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 та засуджено до 2 років позбавлення волі.

    На підставі ч. 1  ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців та покладено обов’язки відповідно до ст. 76 КПК України.

    В частині обвинувачення його у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 та ст. 353 КК України справу щодо нього направлено прокурору м. Полтави на додаткове розслідування.

    В ході  розгляду справи в суді виявлені грубі порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України, які свідчать про неналежне виконання слідчим  своїх службових обов’язків або зловживання ними, на що суд вважає за необхідне довести до відома прокурора м. Полтави та начальника СУ ГУ МВС України в Полтавській області для вжиття відповідних заходів реагування.

    Так, органами досудового слідства підсудний обвинувачувався і в тому, що він 4 листопада 2008 р., приблизно о 22-й год., неподалік від центру дозвілля, що по вулиці Ст. Фронту в м. Полтаві, пред’явивши потерпілому ОСОБА_3 посвідчення працівника карного розшуку, відкрито заволодів його мобільним телефоном «Nokia -1200» вартістю 400 грн. та грішми в сумі 200 грн., які на його вимогу останній дістав з кишені та передав йому, внаслідок чого потерпілому було завдано збитку на загальну суму 600 грн. Викраденим він розпорядився на власний розсуд.

    Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний вину у вчиненні цих злочинів не визнав та показав, що їх не вчинював, а в ході досудового слідства змушений був обмовити себе у їх скоєнні внаслідок застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства з боку працівників міліції. Зазначив, що 8 квітня 2009 р. він був затриманий працівниками міліції, які сфальсифікували щодо нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, на підставі якого постановою суду він був підданий адміністративному арешту строком на п’ять діб та поміщений в ІТТ, де його змусили написати явки з повинною та визнати себе винуватим у вчиненні пограбування з привласненням повноважень службової особи, що він і змушений був зробити. Однак, цих злочинів він не скоював, а у вказаний час, який йому інкримінується як вчинення злочину, знаходився вдома разом зі своїми батьками та гостями, які відмічали роковини смерті друга їх сім’ї. Зазначив, що при цьому працівники міліції його били та він доставлявся в лікарню для надання йому допомоги.

    Допитані за клопотанням підсудного та його захисника в ході судового слідства по справі свідки ОСОБА_4, батько підсудного, та ОСОБА_5 підтвердили факт перебування підсудного вдома 4 листопада 2008 р. протягом всього вечора, в тому числі і о 22-й год., тобто в час, який йому інкримінується як скоєння злочину. Вони підтвердили, що дійсно, того дня відмічалась чергова річниця з дня смерті їх спільного друга і вони з цього приводу збирались за місцем проживання батьків підсудного, де був і сам підсудний, який на автомобілі їх возив спочатку на цвинтар, а потім знаходився вдома. Тому злочину в зазначений час вчинити не міг.

Свідок ОСОБА_4 також зазначив, що 8 квітня 2009 р. в його присутності та присутності його дружини, матері підсудного, останній був забраний працівниками міліції і вивезений в невідомому напрямку. З цього приводу він наступного дня звернувся до прокурора Октябрського району м. Полтави, де дізнався, що син утримується в ІТТ. Відвідавши його там, він дізнався від нього, що його побили працівники міліції, примушуючи зізнатись у вчиненні злочину, якого він не скоював. На його вимогу син був доставлений в 1-шу міську клінічну лікарню м. Полтави, де були зафіксовані тілесні ушкодження. В той час, коли син утримувався в ІТТ, він побоюючись за своє здоров’я, написав явки з повинною про вчинення ним злочинів, яких не скоював.

    Свідок  ОСОБА_4 в ході допиту в суді надав копію постанови від 8 квітня 2009 р. про притягнення підсудного до адміністративної відповідальності у виді адміністративного арешту строком на п’ять діб, копії  довідок з 1-ї МКЛ та звернень в Октябрський РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області та в апеляційний суд області.

    В ході розгляду справи встановлено, що з’явлення із зізнанням підсудний написав в той час, коли відбував адміністративний арешт за нібито вчинене правопорушення, – 10 і 13 квітня 2009 р. (а. с. 46). В ході досудового слідства слідчим не з’ясовувалось і не досліджувалось питання про добровільність волевиявлення підсудного на написання цього процесуального документа.

Ці обставини не були враховані при притягненні підсудного як обвинуваченого та не перевірялись в ході досудового слідства, що свідчить про його неповноту.

    Встановлено також, що потерпілий ОСОБА_3 з підсудним не знайомий, хоча заявив, що може його впізнати як особисто, так і по фотознімках. З ним було проведено впізнання підсудного, але не по фотознімках, а по ксерокопіях фотознімку, на яких спотворено обличчя підсудного, що видно візуально (а. с. 55).

Ця слідча дія була проведена з грубим порушенням вимог статей 174 та 176 КПК України.

          Зокрема, ч. 5 ст. 174 КПК встановлено, що при необхідності впізнання може проводитися по фотознімках, відповідно до умов, викладених у цій статті. Однак КПК не передбачає можливості проведення впізнання по ксерокопіях фотознімків, оскільки на думку суду, вони суттєво спотворюють зображення, ставлячи під сумнів можливість об’єктивно впізнати особу на них зображену.

          Крім того, всупереч вимогам ч. 1 ст. 176 КПК України протокол впізнання складено з грубим порушенням закону. В ньому не наведено дані про особу, яка пред’являлася для впізнання, не тільки докладно, а й взагалі не вказані ознаки, за якими потерпілий впізнав пред’явлену йому по ксерокопії фотознімку особу.

          При цьому суд враховує, що на момент пред’явлення для впізнання по ксерокопії фотознімку підсудний ОСОБА_2 знаходився вдома, а тому слідчий мав змогу пред’явити його для впізнання особисто.

    Наведене свідчить про неправильність досудового слідства в цій частині, оскільки докази вини підсудного всупереч вимог статті 65 КПК України, були зібрані не у визначеному законом порядку.  

    Сукупність вищевикладених обставин дала підстави суду прийти до висновку про однобічність, неповноту та неправильність проведеного по справі в цій частині досудового слідства, що є порушенням вимог статті 22 КПК України, які не можуть бути усунені в судовому засіданні, а тому справа в цій частині виділена в окреме провадження та направлена на додаткове розслідування.

     Крім того, при складанні обвинувального висновку слідчим були грубо порушені положення статті 223 КПК України, якою встановлені вимоги до його складання.

          Так, ч. 2 названої статті встановлено, що обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом’якшують його покарання.

          Незважаючи на це, в обвинувальному висновку слідчим докази вини підсудного написані не у викладенні, а в окремих випадках дослівно перенесені з протоколів допитів свідків, наведено не аналіз доказів, а зроблено їх перелік, що робить обвинувальний висновок сумбурним і незрозумілим. При  оформленні обвинувального висновку допущена така недбалість, яка є свідченням не тільки недобросовісності особи, яка його складала, а й незнання нею вимог кримінально-процесуального закону до його складання та зневажливого ставлення до нього.

    Ці порушення не були виявлені та усунуті і при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство в ході розслідування справи, а також при виконанні вимог статей 228-232 КПК України.

    Такі порушення допускаються і по інших кримінальних справах, на що вже неодноразово вказувалось в окремих постановах суду за результатами розгляду конкретних кримінальних справ.

          Вважаючи, що зазначені порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України  є грубими та недопустимими, суд визнав за необхідне довести про  це до відома прокурора м. Полтави та начальника СУ ГУ МВС України в Полтавській області для вжиття відповідних заходів реагування.

    Керуючись статтями 23-2, 340 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

    Довести до відома прокурора м. Полтави та начальника  СУ ГУ МВС України в Полтавській області  про грубе порушення слідчим Титаренком Ю.В.  вимог статей 22, 65, 174, 176 та 223 КПК України в ході розслідування справи щодо ОСОБА_2 для вжиття відповідних заходів реагування та їх усунення і недопущення в майбутньому.

          Не пізніш як у місячний строк по окремій постанові має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено суд.

          Суддя                                    А.Г. Савченко