Справа № 2-96/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого-судді Грищенко Н.М.
при секретарі Желдак О.В.
за участі позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
представника відповідача Богданова О.В.,
представників 3-ї особи Олепір Д.А., Лутоніної Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 3-я особа Будівельно-монтажне управління № 6 філії будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду 16 березня 2006 року з позовом до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 3-я особа Будівельно-монтажне управління № 6 філії будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи. В судовому засіданні позивачка позовні вимоги уточнила.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що з 27 лютого 1981 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7. Від подружнього життя в них народився син ОСОБА_8.
З 1988 року її чоловік знаходився в трудових відносинах з Криворізьким ремонтно - будівельним управлінням газопроводу «Харьківтрансгаз», а нині КРБУ філії „Управління магістральних газопроводів „Харьківтрансгаз" дочірньої компанії „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз Україна", де працював газоелектрозварником 5 розряду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік у складі ремонтної бригади на газопроводі Кривий Ріг - Нікополь проводив заміну деформованої частини труби . В 17 годин 15 хвилин чоловік опустився у траншею для виконання наданої йому роботи - бокової прихватки. В зв'язку з зменшення металевої труби у довжину по причині різкого спаду / пониження/ температури повітря, виник розрив верхньої прихватки і викидання труби з центратора. Звільненим кінцем металевої катушки голова її чоловіка була роздавлена об стінку траншеї, після чого наступила миттєва смерть.
Нещасний випадок виник по вині відповідача Криворізького ремонтно-будівельного управління, який не забезпечив небезпечних умов праці, а саме не підготовив місце для праці, як це потребує техніка безпеки. В акті про нещасний випадок на виробництві від 23 травня 1991 року зазначено, що причиною нещасного випадку явилась відсутність «надзору та контролю. Як за правильним та безпечним веденням робіт зі сторони ГГР, відсутність відповідного розширення траншеї /котловану/ на місці зборки та сварки газопроводу, не врахована дія температури повітря і відповідне лінійне розширення металевої труби.
Таким чином вона втратила чоловіка, годувальника, а 9-ти річний син -батька, вона відчула неймовірні моральні страждання та переживання, які залишили слід на все життя.
На момент смерті чоловіка, будучи у великому відчаю від його втрати, вона не міркувала про відшкодування відповідачем моральної шкоди, повірила обіцянкам про постійну допомогу та підтримку в життя, вихованні сина, як вдові. Але з плином часу відповідач від її прохань про допомогу ухилявся. Більше 5 місяців вона чекала призначення на утримання сина коштів.
На протязі тривалого часу вона відчуває відсутність своєї половини, страждання сина особливо в дитинстві і все це відзначилось на її стані здоров’я. Після смерті чоловіка її сімейне благополуччя враз було зруйновано, що призвело до лікування та поставці на облік в Криворізькому психоневрологічному диспансері.
З урахування викладеного позивачка звернулася до суду та просить суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у зв'язку з втратою чоловіка, яку оцінює в 200000 гривень.
Присутня в судовому засідання позивака та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги кожен окремо підтримала в повному обсязі. При цьому позивачка суду пояснила, що саме з вини підприємства стався смертельний випадок з її чоловіком, у зв’язку з чим вона та її син переносять моральні страждання та переживання, відчували моральну та фізичну біль. У неї змінився характер, вона стала замкнутою, нетовариською людиною. Просить суд стягнути на її користь моральну шкоду в наслідок втрати чоловіка в розмірі 200000 грн.
Представник відповідача Дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - Богданов О.В проти позову заперечував і пояснив, що підприємством позивачці було відшкодовано шкоду після смерті чоловіка, проводилися виплати на сина його повноліття, було надано будівельні матеріали для ремонту будинкової та при будинкової території, сину надавалися оздоровчі путівки до дитячих таборів відпочинку. Тому просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник 3-ї особи Будівельно-монтажного управління № 6 філії будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Олепір Д.А. проти позову заперечувала. Просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем відбулося повне відшкодування шкоди позивачці у зв’язку з втратою чоловіка при виконанні ним своїх трудових обов’язків.
Представник 3-ї особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області Лутоніна Н.В. позовні вимоги позивачки та її представника підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, вважає що позиваці слід відшкодувати моральну шкоду у зв’язку з втратою годувальника з відповідача по справі.
Вислухавши позивачку, представника позивачки, представника відповідача, представників 3-х осіб, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Судом встановлено, що з 1988 року ОСОБА_7 знаходився в трудових відносинах з Криворізьким ремонтно - будівельним управлінням газопроводу «Харьківтрансгаз», а нині КРБУ філії „Управління магістральних газопроводів „Харьківтрансгаз" дочірньої компанії „Укртрансгаз" НАК „Нафтогаз Україна", де працював газоелектрозварником 5 розряду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 у складі ремонтної бригади на газопроводі Кривий Ріг - Нікополь проводив заміну деформованої частини труби. В 17 годин 15 хвилин ОСОБА_7 опустився у траншею для виконання наданої йому роботи - бокової прихватки. В зв'язку з зменшення металевої труби у довжину по причині різкого спаду / пониження/ температури повітря, виник розрив верхньої прихватки і викидання труби з центратора. Звільненим кінцем металевої катушки голова ОСОБА_7 була роздавлена об стінку траншеї і наступила миттєва смерть.
Нещасний випадок затверджено актом від 23 травня 1991 року про нещасний випадок на підприємстві з ОСОБА_7, який підписаний начальником цеха, начальником відділу та головою профкому (а.с. 13).
Відповідно до наказу № 211 від 07 жовтня 1991 року «Харківтрансгаз» позивачці було відшкодовано шкоду за втрату годувальника на утримання сина по 79 руб. 33 коп. щомісячно, починаючи з 14 травня 1991 року до повноліття сина (а.с. 11-12).
Суд вважає, що дійсно ОСОБА_1 з втратою чоловіка, годувальника, відчула неймовірні моральні страждання та переживання, які залишили слід на все життя.
На протязі тривалого часу ОСОБА_1 відчуває відсутність своєї половини, страждання сина особливо в дитинстві і все це відзначилось на стані здоров’я. Після смерті ОСОБА_7 сімейне благополуччя враз було зруйновано, що призвело до лікування та поставці на облік в Криворізькому психоневрологічному диспансері, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого – ОСОБА_1 виданої ОКЗ «Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг» (а.с.35).
Але ж вирішуючи даний спір по суті, суд бере до уваги роз’яснення постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.05.1995 року зі змінами та доповненнями «Про судову практику у справах про відшкодування маральної (немайнової) шкоди, а саме п. 5 яким встановлено, що питання про відшкодування маральної шкоди регулюються законодавчими актами введеними в дію в різні строки, з’ясовуючи при цьому характер правовідносин сторін і встановлюється якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає дане законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набув чинності законодавчий акт, який визначає умови та порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках і коли були вчиненні дії, якими заподіяна шкода.
Як було з’ясовано судом в судовому засіданні нещасний випадок з ОСОБА_7 стався ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто данні правовідносини виникли саме у 1991 році. Суд, відмовивши позивачці в задоволенні позову посилається на відсутність в 1991 році будь-якого нормативно правового акта, яким би було встановлено право на відшкодування моральної шкоди членам сім»ї потерпілих під час виконання ними покладених трудових обов’язків.
До того ж суд звертає увагу на те що, відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 24.11.1992 року зі змінами та доповненнями відшкодування моральної шкоди за небезпечні та шкідливі умови праці, які призвели до моральної втрати потерпілого, відшкодовується самому потерпілому, а не його членам сім»ї лише з 1992 року.
З урахування викладеного суд відмовляє позивачці ОСОБА_1 у задоволенні позу про стягнення на її користь моральної шкоди у зв’язку з втратою чоловіка при виконанні ним трудових відносин та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стягує з позивачки ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15 грн., від яких було звільнено позивачку при поданні позовної заяви до суду.
На підставі наведеного, керуючись Закону України «Про охорону праці», Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.05.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику у справах про відшкодування маральної (немайнової шкоди) ст.ст. 10,11,27 60,88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», 3-я особа Будівельно-монтажне управління № 6 філії будівельно-монтажної фірми «Укргазпромбуд» Дочірньої компанії «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи – відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.
Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили.
Судя: Н.М.Грищенко