СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
23 серпня 2007 року | Справа № 2-21/1966-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Лисенко В.А.,
Ткаченка М.І.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Керченської міської ради - Голенко Олександр Іванович, довіреність № 02-13/1672 від 16 грудня 2006 року у с/з від 19 липня 2007 року та 16 серпня 2007 року;
відповідача: Ради Міністрів Автономної Республіки Крим - Шишмарьов Андрій Дмитрович, довіреність № 01-01/2972 від 16 жовтня 2006 року; Жилін Олексій Анатолійович, довіреність № 01-01/723 від 19 березня 2007 року у с/з від 16 серпня 2007 року;
третьої особи: Міністерства охорони здоров'я України- не з'явився;
третьої особи: Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим-не з'явився;
розглянувши апеляційні скарги Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 17-18 травня 2007 року у справі № 2-21/1966-2007А
за позовом Керченської міської ради (вул. Кірова, 17, Керч, 98300)
до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
треті особи:
1. Міністерство охорони здоров'я України (вул. М. Грушевського, 7, Київ 21, 01021)
2. Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95005)
про визнання недійсною постанови
ВСТАНОВИВ:
30 січня 2004 року, в порядку статті 16 Господарського кодексу України (виключна підсудність), Керченська міська рада Автономної Республіки Крим в особі міського голови звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим міста Києва з позовом до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про визнання частково недійсною Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №142 від 25 березня 2003 року „Про передачу закладів здоров’я” в частині передачі з 01 липня 2003 року з фінансування Автономної Республіки Крим на фінансування з бюджету міста Керчі онкологічного, протитуберкульозного, психоневрологічного, шкіро-венерологічного диспансерів, розташованих у місті Керчі.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем статей 4 пункту 4, 28 Конституції Автономної Республіки Крим, статті 35 Основ законодавства України „Про охорону здоров’я”, статей 89, 90 Бюджетного кодексу України, статті 60 частини 1, статей 26 і 23 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”. Позивач вважає, що перелічені вище диспансери, як спеціалізовані заклади охорони здоров’я, повинні фінансуватися з бюджету Автономної Республіки Крим (а.с.5-7 том 1) і вони не є однопрофільними, як це вирішено Радою Міністрів Автономної Республіки Крим. Також, на думку позивача, оспорювана постанова прийнята з порушенням чинного законодавства та порушує права позивача на прибутки місцевих бюджетів, права на затвердження місцевого бюджету, а медичні заклади, перелічені в додатку до постанови згідно законодавства, є спеціалізованими установами, що фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим.
Справа знаходилась в провадженні господарського суду міста Києва з 16 лютого 2004 року до 18 грудня 2006 року, провадження неодноразово припинялося з підстав пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, так як спір йде про бюджетні правовідносини, що не підлягає вирішенню в господарських судах України (а.с. 115 том 1, а.с. 44 том 2).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2006 року визнано, що справа підсудна господарському суду (а.с. 115-117 том 2) і направлена на розгляд по суті до господарського суду міста Києва.
В ході розгляду справи у якості третіх осіб залучені Міністерство охорони здоров'я України та Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (а.с. 35-36 том 3, а.с. 80-81 том 1).
Ухвалою від 18 грудня 2006 року господарським судом міста Києва справа направлена на розгляд господарського суду Автономної Республіки Крим за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, так як оскаржувана Постанова №142 від 25 березня 2003 року є актом індивідуальної дії (а.с. 120-121, 134-134 том 2 ).
Згідно пункту 6 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами про підсудність не допускаються.
Ухвалою від 09 січня 2007 року справу прийнято до провадження господарського суду Автономної Республіки Крим за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 1 том 3).
Відповідачем у справі –Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, третіми особами – Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством охорони Автономної Республіки Крим, позов не визнавався з тих підстав, що вказані вище об’єкти охорони здоров’я є об’єктами комунальної власності міста Керчі і повинні фінансуватися з місцевого бюджету, в силу вимог статті 32 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” їх фінансове забезпечення покладено на виконком місцевих рад (а.с. 105, 107 том 1, 24-26 том 2 ).
В період знаходження справи на розгляді господарських судів, Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №844 від 26 грудня 2006 року, цілісний майновий комплекс онкологічного диспансеру міста Керчі передано до сфери Управління Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим і віднесено до майна Автономної Республіки Крим (а.с. 124 том 3).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2007 року адміністративний позов Керченської міської ради задоволено. Визнана частково протиправною і скасована Постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №142 від 25 березня 2003 року.
Суд зобов’язав Раду Міністрів Автономної Республіки Крим прийняти на фінансування з бюджету Автономної Республіки Крим противотуберкульозний, шкіро-венерологічний, психоневрологічний диспансери міста Керчі (а.с. 55-60 том 3).
В апеляційній скарзі від 14 червня 2007 року №1764, до якої 19 червня 2007 року в порядку статті 192 пункту 1 Кодексу адміністративного судочинства України приєдналося Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим (а.с. 114-115 том 3), Рада Міністрів Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову суду, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального закону, так як суд зобов’язав Раду Міністрів Автономної Республіки Крим прийняти на фінансування заклади охорони здоров’я міста Керчі, які є комунальною власністю міської територіальної громади і не являються спеціалізованими, вони є однопрофільними згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України №385 від 28 жовтня 2002 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року № 892/7180).
Справа відкладалася слуханням з 19 липня 2007 року на 16 серпня 2007 року у зв’язку з клопотанням Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, представник якої не з'явився в судове засідання.
У судовому засіданні представники Ради Міністрів Автономної Республіки Крим підтримали доводи апеляційних скарг. Представник позивача надав судовій колегії пояснення та заперечення по доводам апеляційних скарг.
У судові засідання не з’явились представники Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У судовому засіданні було оголошено перерву з 16 серпня 2007 року до 23 серпня 2007 року для підготовки повного тексту постанови.
Повторно розглянувши справу, в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України та вислухавши представників сторін, присутніх у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
Предметом даного спору є необґрунтоване, як вважає позивач, віднесення відповідачем спеціалізованих медичних установ міста Керчі Автономної Республіки Крим до однопрофільних (а.с. 10 том 2), а звідси і незаконна передача цих закладів на фінансування з бюджету Автономної Республіки Крим на місцевий бюджет міста Керчі.
Судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Керченської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що противотуберкульозний, онкологічний, психоневрологічний, шкіро-венерологічний диспансери міста Керчі Автономної Республіки Крим, що фінансувалися до 01 липня 2003 року із республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, як спеціалізовані, Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №142 від 25 березня 2003 року, переведені в як однопрофільні і передані з 01 липня 2003 року на фінансування з місцевого бюджету міста Керчі, являються спеціалізованими закладами охорони здоров’я, видатки на фінансування яких мають здійснюватися з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим (а.с.55-60 том 3).
Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам і матеріалам справи, вимогам матеріального та процесуального закону.
Судом встановлено, що вказані вище спірні диспансери, згідно їх статутів і довідок ЄДРПО України зареєстровані як спеціалізовані заклади охорони здоров’я за видами діяльності основної 85.11.1 - діяльність лікарняних установ широкого профілю і спеціалізованих (онкологічний –24 січня 1994 року а.с. 15-21 том 1, психоневрологічний –16 лютого 1999 року а.с. 23-31 том 1, противотуберкульозний –10 січня 2000 року а.с. 33-40 том 1, шкіро-венерологічний а.с. 42-48 том 1), акредитовані за першою категорією у Міністерстві охорони здоров’я України 06 квітня 2001 року (а.с. 14, 22, 32, 41 том 1) і до 01 липня 2003 року фінансувалися з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим (а.с. 110-111 том 1).
Законами України №1489-111 від 22 лютого 2000 року „Про психіатричну допомогу” (статтею 1); „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” №2586-111 від 05 липня 2001 року (статті 1 та 12) передбачено, що противотуберкульозні та психіатричні заклади являються спеціалізованими закладами охорони здоров’я.
Згідно вимогам статей 35, 53 Основ законодавства України про охорону здоров’я №2801-Х11 від 19 листопада 1992 року соціально небезпечні захворювання, у тому числі туберкульоз, психічні, венеричні, потребують спеціальних заходів профілактики та лікування, які забезпечуються спеціалізованими закладами охорони здоров’я.
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим своєю Постановою за №142 від 25 березня 2003 року, зобов’язала Міністерство охорони здоров’я Автономної Республіки Крим передати однопрофільні заклади охорони здоров’я, які фінансуються із бюджету Автономної Республіки Крим і знаходяться в комунальній власності, на фінансування з 01 липня 2003 року з міських і Джанкойського районного бюджетів згідно додатку, до якого увійшли заклади охорони здоров’я міст Джанкоя, Євпаторії, Керчі, Феодосії, Ялти (а.с. 11-12, том 1), на виконання якої Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим видало наказ №178 від 01 липня 2003 року (а.с. 68 том 1).
Як вказано в преамбулі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №142 від 25 березня 2003 року, підставою для її прийняття є вимоги статті 89 Бюджетного кодексу України, наказ Міністра охорони здоров’я України №385 від 28 жовтня 2002 року „Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я (а.с. 11 том 1).
Згідно Переліку заклади охорони здоров’я поділяються на лікувально-профілактичні, санітарно-профілактичні, фармацевтичні, інші та заклади медико-соціального захисту.
Онкологічний, протитуберкульозний, психоневрологічний, шкіро-венерологічний диспансери віднесені до як однопрофільних, і до спеціалізованих лікарняних закладів.
Однопрофільні лікарняні заклади створюються для надання медичної допомоги населенню міста, району (певна територія), спеціалізовані –для надання спеціалізованої медичної допомоги населенню регіону (міста Севастополь, Київ, області, республіка).
Згідно пункту 7 Переліку закладів охорони здоров’я диспансери –це лікувально-профілактичні заклади, що надають медичну допомогу населенню з певних груп захворювань та забезпечують диспансеризацію населення. (а.с. 65-67 том 1).
Диспансери міста Керчі є спеціалізованими закладами охорони здоров’я, відносяться до комунальної власності міста.
Згідно пункту „б” частини 3 статті 90 Бюджетного кодексу України фінансування видатків на спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, диспансери, центри......) здійснюється з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.
Заключними положеннями Бюджетного кодексу України передбачено до 01 березня 2002 року забезпечити, в порядку передбаченому законом, передачу бюджетних закладів охорони здоров’я згідно з розмежуванням видатків між бюджетами передбаченими Бюджетним кодексом України.
На виконання вказаних вище вимог 08 січня 2002 року, позачерговою ХХV111 сесією 23 скликання міської ради міста Керчі прийнято рішення: спеціалізовані диспансери передати з комунальної власності у власність Автономній Республіці Крим (а.с. 89 том 1).
На підставі пункту 2 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2006 року №265-5/06 „Про питання управління майном, належним Автономній Республіці Крим” Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №844 від 26 грудня 2006 року, цілісний майновий комплекс Керченського міського онкологічного диспансеру включено до складу майна Автономної Республіки Крим і передано до сфери Управління Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим як Кримський республіканський заклад охорони здоров’я (а.с. 124-131 том 3).
Посилання апелянтів на те, що диспансери міста Керчі обслуговують тільки населення міста і тому являються однопрофільними, спростовується офіційними довідками інформаційно-аналітичного центру Управління охорони здоров’я Керченської міської ради, згідно яких диспансери обслуговують крім міського населення (близько 320 тис. осіб), також населення Ленінського району Автономної Республіки Крим (а.с. 88 том 1, а.с 20 том 2, а.с. 125-126, 130 том 2, а.с. 26 том 3) і складає по диспансерам:
- 9 % протитуберкульозний;
- 13,3 % онкологічний;
- 5,7 % шкіро-венерологічний;
- 4,7 % психоневрологічний.
Статті 89, 90 Бюджетного кодексу України передбачають, що витрати на спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну і стаціонарну допомогу, в тому числі на диспансери можуть здійснюватися тільки з бюджету АР Крим.
Дії направлені на витрати з місцевого бюджету міста Керчі, які повинні проводитися згідно Бюджетного кодексу України з другого бюджету, згідно статті 41 Закону України "Про державний бюджет" як нецільове використання бюджетних коштів, є бюджетним правопорушенням.
Таким чином, передача диспансерів міста Керчі, які спеціалізованими закладами охорони здоров'я, на фінансування з бюджету міста не відповідає бюджетному законодавству України.
З урахуванням викладеного Постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №142 від 25 березня 2003 року не відповідає вимогам статей 35 Основ законодавства України „Про охорону здоров’я”, статтям 1 і 5 Закону України „Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз”, які є базовими законами в сфері охорони здоров’я, статтям 89, 90 Бюджетного кодексу України, порушує вимоги статті 28 Конституції Автономної Республіки Крим, згідно якої нормативно-правові акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим повинні відповідати Конституції України та Законам України.
Згідно статті 4 пункту 4 Конституції Автономної Республіки Крим нормативно-правові акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, що суперечать Конституції Автономної Республіки Крим, не мають юридичної сили, можуть бути оскаржені до суду і визнані недійсними, тому слова „протиправного” та „скасувати” пункту 2 резолютивної частини постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 2007 року слід замінити на „визнати недійсною з моменту прийняття”.
Судова колегія не приймає до уваги наказ Міністра охорони здоров’я України №385 від 28 жовтня 2002 року „Про затвердження переліку закладів охорони здоров’я.....”, так як він є підзаконним актом, що не відповідає вимогам спеціальних Законів України, які регулюють охорону здоров'я в Україні і вказаних в даній постанові.
Прийнявши Постанову №142 від 25 березня 2003 року, якою перепрофільовано спеціалізовані заклади охорони здоров’я комунальної форми власності в однопрофільні, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим перевищила свої повноваження (а.с. 11-12 том 1).
Стосовно клопотання Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 19 квітня 2007 року про припинення провадження у справі (а.с. 32-33 том 3).
Апелянт просив закрити провадження у справі, так як відсутні господарські правовідносини, а бюджетні правовідносини, що склалися між сторонами, не віднесені до компетенції господарських судів.
Позовна заява Керченської міської ради подана до господарського суду 09 січня 2004 року в порядку статті 12 частини 3, статті 16 Господарського процесуального кодексу України, за виключною підсудністю справ (а.с. 5-7 том 1) і 2 роки 6 місяців розглядалася господарськими судами міста Києва.
З 01 вересня 2005 року в ступив в дію Кодекс адміністративного судочинства України.
Законом України від 29 грудня 2006 року стаття 12 Господарського процесуального кодексу України викладена у новій редакції, згідно якої спори, що виникають із публічно-правових відносин, віднесені до компетенції адміністративних судів. Тобто, справи у спорах про визнання недійсними актів, підвідомчі адміністративним судам.
Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
В Автономній Республіці Крим і місті Севастополі адміністративні суди не приступили до діяльності, тому господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно розглянув по суті даний спір як адміністративний суд за нормами Кодексу адміністративного судочинства України і підстави для закриття провадження у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
1. Апеляційні скарги Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17-18 травня 2007 року у справі № 2-21/1966-2007А залишити в цілому без змін, замінивши у пункті 2 її резолютивної частини слова "протиправною та скасувати" словами "недійсною з моменту прийняття".
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис З.Д. Маслова
Судді підпис В.А. Лисенко
підпис М.І. Ткаченко