УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2006 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Фащевської Н.Є. Суддів Ходоровського М.В. Храпак Н.М. при секретарі Танцюрі О.В. з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину ,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 року ОСОБА_2 пред"явила позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку, посилаючись на те, що відповідач будучи батьком дитини коштів на її утримання не надає.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року позовні вимоги задоволено. Постановлено стягувати  з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину щомісячно, починаючи з 27.02.2006 року до досягнення ним повноліття.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 21.03 2003 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин справи.

Справа № 22а-778                                                             Головуючий 1 інстанції - Шульгач М.П.

Категорія стягнення аліментів                                          Доповідач - Ходоровський М.В.

В судовому засіданні апелянт пославшись на доводи апеляційної скарги просив її задовольнити, а позивачка апеляційну скаргу відхилити, як необгрунтовану.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_3. Неповнолітній син ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою, відповідач коштів на його утримання не надає.

Постановляючи рішення про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, суд виходив з того, що неповнолітній ОСОБА_3 є сином відповідача, який ухиляється від його матеріального утримання.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та грунтується на матеріалах справи, зокрема показах позивачки, свідоцтві про розірвання шлюбу, згідно якого шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано 4 листопада 1999 року, свідоцтві про народження ОСОБА_3, де батьком записаний ОСОБА_1

Отже доводи відповідача з приводу того, що він не є батьком ОСОБА_3 є безпідставні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення і ухвалу, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст.307. 308. 314. 315. ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року та ухвалу цього ж суду від 12 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала може  бути  оскаржена до Верховного  Суду  України  шляхом

подання   касаційної   скарги   безпосередньо   до      Верховного   Суду   України протягом двох місяців.