КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.08.2007 № 42/224
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Гарматін К.В. (дов. від 01.02.2007р. б/н);
від відповідача - Логвина О.С. директор.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Техенергопроект"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2007
у справі № 42/224
за позовом Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до ТОВ "Техенергопроект"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення неустойки, ціна позову 17313,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2007р. у справі №42/224 позов задоволений. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергокомплект” на користь Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” 10663,48 грн. пені, 6648,77 грн. штрафу, 173,13 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем термінів поставки товару, за що, умовами укладеного між сторонами договору, передбачена сплата пені та штрафу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що порушення строків поставки сталося не з його вини, а внаслідок затримки відвантаження товару його виробником.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її доводи безпідставними, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
14.03.2006р. між сторонами по справі було укладено договір поставки № 6-П, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу запасні частини до трубопровідної арматури виробництва ВАТ “ІКАР” Курганський завод трубопровідної арматури” для ремонту енергоблоку № 1 ВП “Хмельницька АЕС” та енергоблоку № 2 ВП “Южноукраїнська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом”, а позивач - прийняти та оплатити одержаний товар загальною вартістю 176 870,40 грн. Строк поставки продукції вказується в специфікаціях (п.4.1 договору).
Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення строків поставки продукції за договором відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 10% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
З укладених до договору специфікацій вбачається, що строк поставки продукції визначений: по специфікації № 1 позиції 1, 2, 7, 9, 11 протягом 20 днів з моменту підписання договору, по інших позиціях, а також по специфікації № 2 - 40 днів з моменту підписання договору.
Таким чином, строк поставки товару за договором встановлений 5 та 25 квітня 2006р.
Згідно наявних в матеріалах справи підписаних сторонами актів приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів відповідачем здійснено наступні поставки продукції: 05.05.2006р. на загальну суму 81888 грн., 19.07.2006р. на загальну суму 75302,4 грн., 21.07.2006р. на загальну суму 19680 грн.
Отже, відповідач припустився порушення строків поставки продукції, що не заперечується і самим відповідачем.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам п.7.2 спірного договору. Отже, стягненню з відповідача підлягає 10663,48 грн. пені та 6648,77 грн. штрафу.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем передбачених умовами договору строків поставки продукції, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню та прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2007р. у справі №42/224 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, доводи апеляційної скарги не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від 15.05.2007р. у справі №42/224 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергокомплект” - без задоволення.
2.Матеріали справи №42/224 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.08.07 (відправлено)