ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
РІШЕННЯ
Іменем України
20.05.2010Справа №2-8/1820-2010
За позовом – Заозерненська селищна рада, м. Євпаторія, смт Заозерне
до відповідача – Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія
третя особа – Федеральне державне унітарне підприємство «Приборостроительний завод», Російська Федерація в особі Представництва ФДУП «Приборостроительний завод» - ДОК «Рябинка», м. Євпаторія
про визнання рішення втратившим силу та спонукання до виконання певних дій.
Суддя Чумаченко С.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Пасюгина І.В. по довіреності від 17.05.10р.
Від відповідача – Сидельникова А.О. по довіреності
Третя особа – Филичкин А.В. по довіреності від 02.12.09р.
Суть спору: позивач - Заозерненська селищна рада звернувся до суду із позовною заявою до відповідача Євпаторійської міської ради та просить суд:
- визнати рішення Євпаторійської міської ради від 16 серпня 1996 року «Про затвердження технічного звіту і укладення договору на право користування землею с приборостроительним заводом міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації» - втратившим силу;
- зобов'язати відповідача винести на засідання сесії міської ради питання про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею від 02.02.98р., шляхом укладення додаткової угоди до даного договору про його розірвання.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити.
Представник третій особи надав суду пояснення по суті спору.
Вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
16 серпня 1996 року 9-ю сесією 22-ого скликання Євпаторійською міською радою народних депутатів АР Крим прийнято рішення «Про затвердження технічного звіту і укладення договору на право користування землею с приборостроительним заводом міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації».
Відповідно до рішення Євпаторійської міської ради народних депутатів АР Крим від 16 серпня 1996 року було вирішено:
- затвердити технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки, виконаний Євпаторійським відділом міського кадастру і геодезії на земельну ділянку площею 50065,0кв.м. за адресою вул. 60-років СРСР,1;
- виконавчому комітету укласти договір про пайову участь приборостроительного заводу міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації в розвитку міського господарства;
- укласти з приборостроительним заводом міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації договір на право користування землею з міських земель на дитячий сад санаторного типу «Рябинка» площею 50065,0кв.м. по вул. 60-років СРСР,1 на підставі довгострокової оренди.
20 лютого 1998 року між міською радою народних депутатів м. Євпаторії і приборостроительним заводом міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації укладений Договір на тимчасове право користування землею.
Згідно до п.1.1 Договору від 20 лютого 1998 року Євпаторійська міська рада надає, а приборостроительний завод міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 50065,0кв.м..
Земельна ділянка надається на умовах довгострокової оренди строком на 25 років для обслуговування дитячого саду санаторного типу «Рябинка».
Договір зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 27 лютого 1998 року №103.
Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступними підставами.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, перш за все, земля і природні ресурси, які знаходяться у власності територіальних громад. Як власнику землі, міській раді належить право розпоряджатися нею, передавати у власність або користування, надавати в оренду.
Згідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Статтею 19 Земельного кодексу України (в редакції 13.03.1992р. що діяв на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що міська рада надає земельні ділянки для будь-яких потреб у межах міста. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та надається до сільської, селищної, міської ради, який розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.
16 серпня 1996 року 9-ю сесією 22-ого скликання Євпаторійською міською радою народних депутатів АР Крим прийнято рішення «Про затвердження технічного звіту і укладення договору на право користування землею с приборостроительним заводом міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації».
Відповідно до рішення Євпаторійської міської ради народних депутатів АР Крим від 16 серпня 1996 року було вирішено:
- затвердити технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки, виконаний Євпаторійським відділом міського кадастру і геодезії на земельну ділянку площею 50065,0кв.м. за адресою вул. 60-років СРСР,1;
- виконавчому комітету укласти договір про пайову участь приборостроительного заводу міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації в розвитку міського господарства;
- укласти з приборостроительним заводом міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації договір на право користування землею з міських земель на дитячий сад санаторного типу «Рябинка» площею 50065,0кв.м. по вул. 60-років СРСР,1 на підставі довгострокової оренди.
Частиною 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти ради, сільського, селищного міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної,, міської, районної у місті (у разі його утворення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000г. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставою для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтереси підприємства та організації - позивача у справі.
Якщо за результатами розгляду справи факти такого порушення не встановлені, у господарського суду не має правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку. Позивач ж у позовній заяві ставить питання про визнання рішення Євпаторійської міської ради від 16.08.1996г. таким, що втратив силу.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: 1) спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, суд зазначає, що вимога щодо визнання рішення ради від 16 серпня 1996 року втратившим силу, не є способом захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, передбаченим нормами Господарського та Цивільного кодексів України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 24 Земельного кодексу України (в редакції 13.03.1992р.) право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
20 лютого 1998 року між міською радою народних депутатів м. Євпаторії і приборостроительним заводом міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації укладений Договір на тимчасове право користування землею.
Згідно до п.1.1 Договору від 20 лютого 1998 року Євпаторійська міська рада надає, а приборостроительний завод міста Трьохгорний Челябінської області Російської Федерації приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 50065,0кв.м..
Земельна ділянка надається на умовах довгострокової оренди строком на 25 років для обслуговування дитячого саду санаторного типу «Рябинка».
Договір зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 27 лютого 1998 року №103.
Термін дії договору в даний час не минув.
Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.
В судовому засіданні 20.05.2010 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 75, 77, 82-84 ГПК України,
суд
ВИРIШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.