УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Коструби Г.І.
Суддів - Гавриш Г.П., Вавріва І.З.
З участю прокурора - Парусова А.М.
законних представників ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією прокурора Чортківського району на вирок Чортківського районного суду від 18 травня 2006 року та за апеляцією законного представника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 на постанову Чортківського районного суду від 18 травня 2006 року.
Вироком Чортківського районного суду від 18 травня 2006 року:
ОСОБА_4, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, гр-н. України, учень ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий 17.11.2005 року за ч. 1 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 104 КК України до 2-х років позбавлення волі з іспитовим строком на один рік
засуджений за ч.З ст. 185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до штрафу у розмірі 600 гривнів в дохід держави.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за новим вироком повністю приєднано навідбуте ОСОБА_4 покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі із застосуванням ст. 104 КК
Справа №11 -239 Головуючий у 1 -й інстанції - Квятковська Л.Й.
Категорія ст. 185 ч.З КК України Доповідач - Гавриш Г.П.
України, згідно якої його було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, за вироком Чортківського районного суду від 17 листопада 2005 року і за правилами ч.З ст.72 КК України кожне покарання виконується самостійно.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 залишена попередня підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Постановою Чортківського районного суду від 18 травня 2006 року до неповнолітніх:
ОСОБА_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, учня ІНФОРМАЦІЯ_3, несудимого
застосовано примусові заходи виховного характеру з направленням його до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків строком на 1 рік.
ОСОБА_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, учня ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя АДРЕСА_2, несудимого
застосовано примусові заходи виховного характеру з направленням його до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків строком на 6 місяців.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 12 лютого 2006 року близько 20 год., повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, через незамкнені вхідні двері, проникли в літню кухню господарства ОСОБА_6, що знаходиться АДРЕСА_3, звідки таємно викрали алюмінієвий казан ємкістю 10 л. вартістю 60 грн. та три алюмінієві кастрюлі кожна ємкістю по 10 л.,вартість яких 144 грн. Крім цього через незамкнені вхідні двері вони проникли в кладове приміщення сараю цього ж господарства, звідки таємно викрали велосипед імпортного виробництва марки "АRKUS" вартістю 360 гривнів та дитячі саморобні санчата вартістю 30 гривнів. Всього у потерпілого ОСОБА_6 ними було викрадено майна на загальну суму 594 гривні, чим йому було спричинено матеріальну шкоду на згадану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3, в цей же день 12 лютого 2006 року в період часу з 21 год. до 23 год.30хв., за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зірвавши за допомогою металевого ломика, навісний замок вхідних дверей, проникли в складське приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6, звідки таємно викрали запчастини до автомобілів та іншого майна на загальну суму 1060 гривнів.
В апеляції прокурора Чортківського району ставиться питання про скасування вироку суду від 18 травня 2006 року за м"ягкістю призначеного засудженому ОСОБА_4 покарання. В зв"зку з цим апелянт просить постановити відносно ОСОБА_4 свій вирок, за яким призначити йому покарання за ч.З ст. 185 КК України у вигляді 3-х років позбавлення волі.
Згідно ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чортківського районного суду від 17.11.2005 року у вигляді 6-ти. місяців позбавлення волі і остаточну міру покарання визначити у вигляді 3-х років і 6-ти місяців позбавлення волі.
В своїй апеляції законний представник ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього синаОСОБА_3, посилаючись на те, що вважає дану постанову щодо її сина невірною і упередженою, просить її змінити та згідно п.З ч.2 ст. 105 КК України передати сина під її нагляд, обмеживши його дозвілля.
Постанова суду щодо неповнолітнього ОСОБА_5 не оскаржена.
Заслухавши доповідача, виступи засудженого ОСОБА_4, його законного представника ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_3, законного представника його матері ОСОБА_2, міркування прокурора, який підтримав подану прокурором Чортківського району апеляцію, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданих апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновки суду, викладені у вироку та постанові відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено та неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні ними суспільно - небезпечного діяння, стверджена як повним визнанням ними своєї вини, так і доказами зібраними та дослідженими в судовому засіданні.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_4 за ч.З ст. 185 КК України є вірною і ніким не оспорюється.
Разом з тим, як досудовим слідством так і судом дії ОСОБА_4 помилково кваліфіковані ще й за такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, оскільки неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які спільно з ним вчиняли крадіжки, не являються суб'єктами даного злочину, так як не досягли віку, з якого наступає кримінальна відповідальність.
В зв"язку з цим колегія суддів вважає за необхідне з мотивувальної частини вироку виключити вказівку суду на таку кваліфікуючу ознаку ОСОБА_4, як вчинення таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, яка протирічить вимогам ст.26 КК України.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_4 суд у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Разом з тим з врахуванням особи засудженого та ряду наявних пом"кшуючих його відповідальність обставин, зокрема те, що він повність визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, вчинив злочин будучи неповнолітнім, виховується у неповній сім"ї з важким матеріальним станом, відсутність тяжких наслідків від злочину, оскільки все викрадене повернуто, думку потерпілого, який просив не позбавляти винного волі, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання щодо призначення засудженому ОСОБА_4 покарання за вчинення злочину передбаченого ч.З ст. 185 КК України з застосуванням ст.69 КК України, перейшовши до іншого більш м"якого виду покарання, ніж передбачено санкцією статті, за якою він обвинувачується, у вигляді штрафу.
Врахував також суд 1-ї інстанції і те, що даний злочин ОСОБА_4 вчинений під час іспитового строку, наданого йому за попереднім вироком, в зв"язку з чим остаточне покарання йому визначив за правилами передбаченими ст.ст.71,72 КК України, повністю приєднавши невідбуте покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі за вироком Чортківського районного суду від 17 листопада 2005 року, за яким на підставі ст. 104 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік. А оскільки штраф складанню з іншими видами покарань не підлягає, то кожне покарання повинно виконуватися самостійно.
На думку колегії суддів, з урахуванням виключення з обвинувачення однієї із кваліфікуючих ознак, визначена судом 1-ї інстанції міра покарання засудженому ОСОБА_4 при наявності всіх обставин по справі в їх сукупності, які можна вважати виключними, є вірною та обгрунтованою, а тому підстав до скасування вироку в частині призначення покарання засудженому немає.
Що стосується обрання виду примусових заходів виховного характеру неповнолітньому ОСОБА_3, який скоїв суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ч.З ст. 185 КК України, то суд 1-ї інстанції виходив із того,що за даними місця його навчання та служби у справах неповнолітніх він характеризуєть негативно враховуючи те, що до нього вже застосовувалися примусові заходи виховного характеру більш м"гкого виду. Крім цього згідно довідки служби у справах неповнолітніх Чортківської районної державної адміністрації батьки ОСОБА_3 його вихованням не займаються, не мають на ньго відповідного впливу, що привело до того, що син майже не відвідує школу, схильний до бродяжництва. Даний факт в судовому засіданні був підтверджений представником служби у справах неповнолітніх.
А тому на підставі вищевикладеного, посилання ОСОБА_2 в апеляції на упереджене відношення суду та учасників судового розгляду до неї та її сина, в результаті чого до останнього був застосований занадто суворий вид примусових заходів виховного характеру, є безпідставним.
На думку колегії суддів саме визначений судом 1-ї інстанції вид примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_3 є вірним та обгрунтованим і являється необхідним для його виправлення та перевиховання з метою попередження вчинення ним нових злочинів. А тому підстав до зміни даної постанови суду в частині застосування виду та розміру примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_3 в сторону пом"якшення, на що посилається в своїй апеляції законний представник неповнолітнього його мати ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356,365,366 КПК України колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Чортківського району залишити без задоволення, а вирок Чортківського районного суду від 18 травня 2006 року відносно ОСОБА_4 - без змін.
В порядку ст.365 КПК України з мотивувальної частини вироку виключити вказівку суду на таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб.
Апеляцію законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 його матері ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чортківського районного суду від 18 травня 2006 року в частині застосування до неповнолітнього ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру - без змін.