ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2010 р.Справа № 2-а-5-784/09/1423
Категорія:2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –Бітова А.І.
суддів –Милосердного М.М.
–Ступакової І.Г.
при секретарі –Новицькій Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомогу "дітям війни",
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він належить до категорії громадян, які згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку з 2006 року по 2007 рік.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2009 року позов ОСОБА_2 до УПФ України у Центральному районі м. Миколаєва про захист соціальних прав, передбачених законом України "Про соціальний захист дітей війни" задоволений частково.
Зобов'язано УПФ у Центральному районі міста Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за періоди: з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з травня 2008 року обчисливши її у ці періоди з урахуванням підвищення в розмірі 30% визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальної пенсії за віком, та виплатити визначену різницю.
В апеляційній скарзі УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач має статус: "дитина війни" (в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни"), що підтверджується відповідним посвідченням.
З 2006 року по 2007 рік позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, а також що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо виплат підвищень до пенсії особам, які мають статус "дитини війни" з липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з травня 2008 року.
Судова колегія частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
Водночас, щодо такого його права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.
Однак такі умови не настали.
Таким чином, позовні вимоги про підвищення розміру пенсії за 2006 рік є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України - Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, у 2007 році право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" підлягало реалізації у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.
Судова колегія не приймає цей довід апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Отже, положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", згідно якого - мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, є безпідставними посилання апелянта на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини як джерела права (справи "Качко проти України" (заява №63134/00).
Із врахуванням наведених положень чинного законодавства України, а також зазначеного Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
На висновок суду апеляційної інстанції не впливає пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 29 вересня 2007 року, оскільки відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Виходячи із змісту наведеної норми процесуального закону, суд не вправі відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до суду, якщо на цьому не наполягає одна із сторін, тобто з власної ініціативи.
За таких обставин, пропущення позивачем строку звернення до суду обґрунтовано не визнано судом першої інстанції підставою для відмови у задоволенні позову.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 11 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог та вирішивши питання про перерахунок пенсії позивача за 2008 рік, в той час як позивач таких позовних вимог не заявляв.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 201 КАС України –підставою для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції вирішив справу з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, судова колегія на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.2 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2009 року змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення в такій редакції:
"Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, щодо не проведення виплати ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007), як особі, що має статус "дитина війни" (у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком) з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити."
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до судової плати у цивільних справах Верховного Суду України за правилами цивільного судочинства - шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду, відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦПК України.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: