Справа № 22-6331/2006 Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О.
Категорія 21 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Сукманової Н.В. при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди і
встановив:
В апеляційній скарзі відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки оспорює обгрунтованість рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 травня 2006 року, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 40000грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю Подлюк М.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
12.04.2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що він працював на шахті ім. Ю.О. Гагаріна в/о "Артемвугілля" за різними професіями.
10.09.2003 р. з ним трапився нещасний випадок на виробництві. За висновком МСЕК від 26.01.2004 р. у нього вперше за травмою було встановлено 25% втрати працездатності.
Через шкідливі умови праці він одержав професійні захворювання -хронічний бронхіт та хронічну попереково-хрестцову радікулопатію.
Висновком МСЕК від 27.10.2004 р. його визнано інвалідом 3 групи з встановленням 65 % втрати працездатності за сукупністю: 40% - за професійним захворюванням- хронічним бронхітом вперше з 20.10.2004 р. та повторно 25 % по травмі.
За висновком МСЕК від 15.08.2005 р. його визнано інвалідом 2 групи з встановленням 80% втрати працездатності з 1.08.2005 р. за сукупністю:40% за професійним захворюванням- хронічним бронхітом повторно та повторно 25% по травмі, 15% вперше за професійним захворюванням- хронічною попереково-хрестцовою радікулопатією- безстроково.
За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 70000 грн.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 18 травня 2006 року позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 40000грн.
Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с.5-6, 7-21, 23-27 ), і тому вони знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок небезпечних умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності, у нього за висновком МСЕК від 26.01.2004 р. вперше за травмою було встановлено 25% втрати працездатності
Висновком МСЕК від 27.10.2004 р. його визнано інвалідом 3 групи з встановленням 65 % втрати працездатності за сукупністю: 40% - за професійним захворюванням- хронічним бронхітом вперше з 20.10.2004 р. та повторно 25 % по травмі.
За висновком МСЕК від 15.08.2005 р. його визнано інвалідом 2 групи з встановленням 80% втрати працездатності з 1.08.2005 р. за сукупністю:40% за професійним захворюванням- хронічним бронхітом повторно та повторно 25% по травмі, 15% вперше за професійним захворюванням- хронічною попереково-хрестцовою радікулопатією- безстроково.
За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок каліцтва та професійних захворювань моральних страждань.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ними моральних
страждань, їх тривалість та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя, неможливість відновлення стану здоров'я.
Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.
За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд не врахував межі достаньості та справедливості.
Апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.
До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.
Довод скарги про те, що відділення ФСС виплатою двох одноразових допомог позивачеві компенсувало йому і моральні страждання, апеляційний суд не може визнати спроможним.
Не можна визнати спроможним і довод скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності, оскільки ним при зверненні до суду цей строк не пропущено.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав
для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення
немає.
Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України
апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу відділення ФСС в Микитівському районі м. Горлівки відхилити, рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена
в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної
сили.