АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  19 січня  2010 року                                                                                м. Одеса

Колегія суддів  судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого  -    Кварталової А.М.,

суддів –  Галушко Л.А. , Левенця Б.Б.,                                

при секретарі – Петрович Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 16» про зміну запису про звільнення в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, виплату вихідної допомоги та відшкодування  моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2009р.,-  

  встановила:  

 21.04.2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «ПМК -16» про зміну запису про звільнення в трудовій книжці, виплату вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те , що 14.04.2008р. згідно ухвали апеляційного суду Одеської області він  був поновлений на роботі в ВАТ «ПМК -16». 15.04.2008р.  подав заяву про звільнення з роботи з 16.04.2008 року за власним бажанням за ст.38 ч.З КЗпП України в зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.      При звільненні одержав трудову книжку, але не згоден з записами, вчиненими відповідачем.

Позовні вимоги уточнювались ОСОБА_1 неодноразово : 03.11.2008р. ( а.с.6), 19.03.2009р. (а.с.35), , 02.04.2009р. (а.с.44), , 05.05.2009р. (а.с.55), 02.06.2009р. ( а.с.59) та 19.08.2009р.( а.с.69), 11.09.2009р. (а.с.88-90), остаточно позивач просив:

1)визнати недійсним запис №№ 19 -20 у трудовій книжці про звільнення за власним бажанням  і зобов’язати відповідача  внести запис №21 про недійсність  запису за №№ 19-20. Внести запис № 22 про його поновлення на роботі на підставі  рішення суду  від 27.02.2008р. Внести запис №23 про  звільнення його  з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП  України  за власним бажанням у зв’язку з порушенням роботодавцем КЗпП України;

2)стягнути вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку виходячи з розміру діючої на момент, звільнення середньої заробітної плати в сумі 1725 грн.;

  Головуючий в 1 інстанції – Гавриш М.З.                             Справа № 22ц-  235/2010р.                                                    Суддя - доповідач- Кварталова А.М.                                                                             Категорія ЦП:53  

     3)стягнути розрахунок при звільненні за три дні роботи за період з 14.04.2008 року (дня поновлення) по 16.04.2009 року ( день звільнення), стягнути  середній  заробіток  за невиконання рішення суду   від 27 лютого 2008р. до дня наказу  про поновлення на  роботі 14  квітня  2008р. в розмірі 800 грн.  та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10165 грн. 49 коп.;

4)стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.   в зв’язку з порушенням права на працю та  своєчасне отримання заробітної плати;

5)зобов’язати  відповідача звітувати  та сплатити обов’язкові пенсійні  внески з 01.02.2005р. по 16.04.2008р.  до Пенсійного  фонду.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволені частково.

Суд змінив формулювання причини звільнення ОСОБА_1 за наказом ВАТ ПМК-16 №2 від 15.04.2008р., запис №20 визнав недійсним та зазначив нове формулювання „Звільнений за власним бажанням у зв”язку не виконанням  власником підприємства законодавства про працю, ст.38 КЗпП України”.

Стягнуто з ВАТ ПМК-16 на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в сумі 1575 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить  рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Позивач та відповідач  до суду не прибули про причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщенні належним чином про що у справі є докази.(а.с. 151-153).  

 Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла  колегії  суддів зміст  оскаржуваного рішення , мотиви і доводи апеляційної  скарги,   колегія суддів вважає, що апеляційну   скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.311 ч.1 п.5 ЦПК України безумовною підставою для скасування рішення суду  і передачею справи на новий розгляд ,якщо суд  розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був і не  міг бути  усунений ухваленням  додаткового  рішення судом першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що вимоги  позивача про  визнання  недійсним записів №№ 19 -20 у трудовій книжці про звільнення за власним бажанням  і про  зобов’язання  відповідача  внести запис №21 про недійсність  запису за №№ 19-20, та про  внесення  записи № 22 про його поновлення на роботі на підставі  рішення суду  від 27.02.2008р., а також  вимоги  про  стягнення   середнього  заробітку  за невиконання рішення суду   від 27 лютого 2008р. до дня наказу  про поновлення на  роботі 14  квітня  2008р. в розмірі 800 грн., та про  зобов’язання  відповідача звітувати  та сплатити обов’язкові пенсійні  внески з 01.02.2005р. по 16.04.2008р.  до Пенсійного  фонду судом першої інстанції  не розглянуті  та їм не дана правова оцінка, ці   вимоги  суд  залишив поза увагою.

В зв'язку з вищевикладеним та виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених п.5  ч.1 ст.307 ЦПК України , апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції  з підстав ст.311 ч.1 п.5 ЦПК України, оскільки суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був та не міг бути  усунений ухваленням додаткового  рішення відповідно до статті 220 ЦПК України.

В цьому випадку апеляційний суд  не викладає в ухвалу доводи, які б вказували або  прогнозували певні результати вирішення справи чи свідчили про перевагу одних  доказів над іншими, оскільки вирішення питання про прийняття відповідного рішення й оцінка доказів належить до повноважень суду, який розглядає справу.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, належить правильно зясувати всі обставини справи,   характер правовідносин між сторонами та норми  матеріального права які регулюють ці правовідносини, наявність або відсутність порушення права за захистом якого спрямоване звернення до суду, та постановити справедливе і законне рішення.

Суду слід звернути  увагу на те, що згідно п. 5 ст.235 КЗпП України  рішення про поновлення  на роботі незаконного  звільненого  працівника підлягає негайному  виконанню, а в разі  його невиконання  у відповідності до ст. 236 КЗпП України настають правові  наслідки.

Підстав  для  ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 218,303, 307 ч. 1п.5,  311 ч.1п.5, 314 ч.1п.2, 315,317,319  ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:  

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2009 року скасувати,  з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної  сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до             Верховного Суду  України протягом двох місяців з дня  проголошення.

 Судді апеляційного суду Одеської області                      А.М.Кварталова  

                                                                                                                   Л.А.Галушко

 Б.Б.Левенець

Вірність копії засвідчую:             Суддя                                          Кварталова А.М.