АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
2 червня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи Управління Держкомзему у м.Одеса про визнання недійсними правочинів та державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;
за позовом третьої особи ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з участю третьої особи Одеської міської ради, про встановлення меж земельної ділянки в натурі, відновлення стану земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні, визнання протиправною відмову у погодженні приватизації, зобов’язання не чинити перешкоди у приватизації та визнання правочинів недійсними,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи Управління Держкомзему у м.Одеса про визнання недійсними правочинів та Державного акту на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позивачі зазначали, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної часткової власності. Рішенням Одеської міської ради від 10 серпня 2000 року земельна ділянка площею 0,0810 га, на якій розташований будинок НОМЕР_1, була передана у приватну власність ОСОБА_4 і 20 липня 2001 року виданий Державний акт на право приватної власності на землю.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 16 травня 2001 року ОСОБА_4 була позбавлена права власності на 13\100 частин будівлі НОМЕР_1 і постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 16 травня 2006 року скасовано рішення Одеської міської ради від 10 серпня 2000 року та визнано недійсним Державний акт на право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку.
_____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Кравчук Т.С. Справа № 22ц-2229/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 45
Незважаючи на судові рішення, ОСОБА_4 11 грудня 2003 року подарувала спірну земельну ділянку ОСОБА_5, якій 16 вересня 2006 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0810 га., а 3 квітня 2007 року ОСОБА_5 за договором дарування передала частину вказаної земельної ділянки площею 0,0537 га. ОСОБА_6
Посилаючись на те, що ці дії відповідачів порушують їх права та інтереси, позивачі просили суд визнати недійсними договори дарування спірної земельної ділянки.
Позивачі також зазначали, що розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 4 серпня 2006 року № 1900 будівлі НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 надано статус самостійного домоволодіння, присвоєно номер 10\6 і зобов’язано їх переоформити у встановленому законом порядку правовстановлюючі документи на будинок та землекористування. Вважаючи, що таким чином орган місцевого самоврядування Одеської міської ради надав своє погодження щодо набуття ними у власність даної земельної ділянки, позивачі просили визнати за кожним з них право власності на 1\3 частину спірної земельної ділянки.
Уточнивши та доповнивши позовні вимоги, позивачі просили також зобов’язати ОСОБА_7 усунути перешкоди в здійсненні ними права власності на земельну ділянку площею 0,0648 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відновити стан земельної ділянки, знести за свій рахунок самочинно зведений паркан. Свої вимоги до ОСОБА_7 позивачі мотивували тим, що відповідачка є власником сусіднього домоволодіння НОМЕР_13, заволоділа частиною належної їм земельної ділянки, у жовтні 2009 року незаконно встановила кам’яний паркан на спірній ділянці, чим порушила їх права.
У листопаді 2009 року ОСОБА_7 як третя особа заявила самостійні позовні вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення меж земельної ділянки площею 0,0442 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та перебуває в її користуванні, відновлення стану земельної ділянки шляхом заборони позивачам порушувати межі зазначеної земельної ділянки, зобов’язання позивачів не чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, визнання протиправною відмову позивачів у погодженні приватизувати земельну ділянку і зобов’язання не перешкоджати в приватизації спірної земельної ділянки. Вона також просила суд визнати недійсними договори дарування земельної ділянки площею 0,0810 га, укладені між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_5
трутя особа-Одеська міська рада не брала участь у розгляді справи.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2010 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та позов третьої особи ОСОБА_7 задоволені частково. Постановлено визнати недійсними договори дарування земельної ділянки площею 0,0819 га, укладені між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 11 грудня 2003 року, між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 3 квітня 2007 року, та Державний акт на право власності на земельну ділянку від 18 вересня 2006 року на ім’я ОСОБА_5 Постановлено також встановити в натурі межі земельної ділянки площею 0,0442 га, що перебуває у користуванні ОСОБА_7, відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення її меж, заборонити позивачам порушувати межі зазначеної земельної ділянки, зобов’язати позивачів не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0442 га, визнати протиправною відмову позивачів у погодженні ОСОБА_7 в приватизації земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7, а також в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності позивачів по 1\3 частині земельної ділянки площею 0,0648 га та усунення перешкод в користуванні нею, і ухвалення в цій частині нового рішення, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Рішення суду в частині визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки площею 0,0810 га, укладених між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім’я ОСОБА_5, сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не оскаржено. Відповідно до ст. 303 ЦПК України і принципу диспозитивності рішення суду в цій частині не перевіряється.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на частину рішення суду підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статей 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не виконав. Висновки суду щодо земельних відносин сторін зроблені без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вирішуючи спір щодо прав сторін на спірну земельну ділянку, суд виходив з того, що позивачі не надали суду докази виникнення та існування у них права користування земельною ділянкою площею 0,0648 га, а ОСОБА_7 набула право користування земельною ділянкою, на якій розташований належний їй житловий будинок, а тому має право на захист своїх прав.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з п.34 ст.26, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля в межах м.Одеси належить територіальній громаді м.Одеси, представником якої є Одеська міська рада. Вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Одеської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Приморської районної адміністрації № 1900 від 4 серпня 2006 року «Про присвоєння окремо розташованій двоповерховій житловій будівлі (квартири № 2) за адресою: АДРЕСА_1, статусу домоволодіння» зобов’язано громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 оформити в установленому порядку правоустановчі документи на землекористування. (т.1, а.с.14)
Розпорядженням Приморської районної адміністрації № 3317 від 26 грудня 2006 року «Про присвоєння окремо розташованій одноповерховій житловій будівлі (квартирі № 3) за адресою: АДРЕСА_1, статусу домоволодіння» зобов’язано громадянку ОСОБА_7 оформити в установленому порядку правоустановчі документи на землекористування.(т.2,а.с.80)
Сторони зазначали, що орган місцевого самоврядування таким чином погодився щодо передачі їм земельних ділянок,однак документи не оформив, оскільки право власності на спірну земельну ділянку вже було оформлено на іншу особу.
Однак суд, незважаючи на обставини, на які вказували сторони та вимоги закону, не визначився з характером спірних правовідносин та не вирішив питання щодо наявності чи відсутності права позивачів та третьої особи ОСОБА_7 на звернення до компетентного органу з клопотанням про передачу їм у власність або надання в користування земельної ділянки. Тобто суд не врахував, що питання про надання громадянам у користування чи у власність земельних ділянок (у тому числі, за набувальною давністю) належить до повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Наявність звернення сторін до компетентних органів судом не перевірялася.
Висновки КП «ОМБТІ та РОН» та судової будівельно-технічної експертизи, якими суд мотивував рішення про встановлення розміру та межі земельної ділянки, є доказами і не є правовстановлюючими документами, які дають право на користування земельною ділянкою.
Одеська міська рада, до компетенції якої належить вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність або у користування, не була залучена до участі у справі в якості сторони (відповідача). Приморська районна адміністрація, яка надала сторонам розпорядження щодо оформлення земельних ділянок в користування, також не брала участь у справі.
Таким чином суд,встановивши в натурі межі земельної ділянки площею 0,0442 га, відновивши стан земельної ділянки та зобов’язавши позивачів не чинити ОСОБА_7. перешкоди в користуванні земельною ділянкою вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, що відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Що стосується заявлених ОСОБА_7 вимог про визнання протиправною відмову позивачів у погодженні в приватизації земельної ділянки, то, як вбачається з матеріалів справи, суд не з’ясував, чи зверталася вона до Одеської міської ради з приводу приватизації земельної ділянки та чи мала вона перешкоди в здійсненні приватизації через відмову позивачів дати їй згоду на приватизацію. Тому вирішення цього питання в судовому порядку є передчасним.
При цьому позовні вимоги ОСОБА_7 про зобов’язання позивачів не перешкоджати у приватизації земельної ділянки, на якій розташований належний їй будинок, по суті вирішені не були, а тому визнання протиправною відмову позивачів у погодженні приватизації земельної ділянки не тягне за собою будь-яких правових наслідків і до кінця не вирішує спір.
Відповідно до п.п. 4,5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, суд розглянув не всі позовні вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
За таких обставин рішення суду в частині, яка оскаржена позивачкою, не може бути визнано законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.п.4,5, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 січня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про встановлення в натурі межі земельної ділянки площею 0,0442 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні ОСОБА_7, відновлення стану земельної ділянки площею 0,0442га, заборону ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 порушувати межі зазначеної земельної ділянки, зобов’язання їх не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0442 га, визнання протиправною відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у погодженні ОСОБА_7 в приватизації земельної ділянки площею 0,0442 га, та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні нею скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є.Федорова
Судді: Л.М.Миза
М.В.Процик