АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
26 травня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Процик М.В., Заїкіна А.П.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Виконкому Одеської міської ради на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 вересня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа КП «ОМБТІ та РОН», про визнання права власності на реконструйовану квартиру та зобов’язання зареєструвати,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на реконструйовану квартиру та зобов’язання КП «ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ним право власності. Позивач зазначав, що квартира АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності на підставі договорів дарування від 4 листопада 2006 року. З метою поліпшення житлових умов він зробив реконструкцію квартири за власний рахунок. Посилаючись на те, що він набув право власності на реконструйоване приміщення, позивач просив задовольнити позов на підставі ст.41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 376, 383 ЦК України.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також третя особа КП «ОМБТІ та РОН», не брали участь у розгляді справи.
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17 вересня 2007 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Перший заступник прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Виконкому Одеської міської ради ставить питання про скасування заочного рішення та направлення справи на новий розгляд, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
_____________________________________________________________________________
Головуючий в першій інст.:Дерус А.В. Справа № 22ц- 4308/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-6
Згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.311 ЦПК України судове рішення підлягає обов’язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь - кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу заочно, не маючи даних про те, що відповідачі повідомлені належним чином про час і місце судового засідання у встановленому ст.ст.74-76 ЦПК України порядку.
У справі взагалі відсутні відомості про надіслання відповідачам та третій особі повісток про виклик у судові засідання.
Таким чином справу розглянуто заочно з порушенням вимог п.1 ч.1 ст.169, 224 ЦПК України, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з’ясованих
обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Розглянувши справу в заочному провадженні за відсутності відповідачів, суд не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з’ясував належним чином обставини справи, права та обов’язки сторін, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач володіє, користується реконструйованою квартирою, регулярно оплачує комунальні послуги, проводить поточний ремонт, тому за ним повинне бути визнане право власності на реконструйовану квартиру.
Проте зазначені висновки зроблені судом без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.376 ЦК України, якою керувався суд задовольняючи позов, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Між тим, з позовної заяви вбачається, що позивачем за рахунок власних коштів та власними силами було зроблено реконструкцію квартири, яка належить йому на праві власності на підставі договорів дарування. Тобто в цьому разі не може йти мова про визнання права власності на новостроене майно – об’єкт самочинного будівництва, оскільки ця квартира вже знаходиться у власності позивача й реконструкція не змінює його статусу як власника.
Відповідно до ч.2 ст.383 ЦК України та ст.152 ЖК України власник може на свій розсуд здійснювати ремонт та зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно з ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до законодавства спорів питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів.
Переобладнання і прийняття в експлуатацію переобладнаних квартир проводиться з дозволу і за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади.
Однак суд не звернув увагу на вимоги закону, не з’ясував, яка саме реконструкція приміщення була здійснена позивачем, чи є згода відповідного органу на реконструкцію спірного приміщення і необхідні для цього технічні документи, та не притягнув до участі у справі в якості належного відповідача відповідний орган місцевого самоврядування чи орган державної влади,що відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України також є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того суд допустив інші порушення норм процесуального права.
Так, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд не звернув увагу на те, що в порушення вимог ст. 119 ЦПК України позовна заява не підписана позивачем і не зазначено дату її подання. В позовній заяві не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування, а також не додані докази реконструкції приміщення.
Всупереч вимогам ст. 127 ЦПК України суд не надіслав особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Таким чином, розглянувши справу за відсутності відповідачів та третьої особи, суд в порушення вимог статей 10,60,212,213,214 ЦПК України не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з’ясував належним чином які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Розгляд справи було проведено судом заочно поверхово та однобічно з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, заочне рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно не відповідає вимогам статей 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням викладеного, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.п.3,4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Приморського району м.Одеси в інтересах держави в особі Виконкому Одеської міської ради задовольнити.
Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 вересня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є. Федорова
Судді: М.В. Процик
А.П. Заїкін