Справа 22ц-21055/09 Головуючий у першій
Категорія - 26 (III) інстанції Грищенко Н.М.
Доповідач Барильська А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Соколан Н.О.
при секретарі - Бондаренко І.В.
за участю: представника відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий
Ріг» - Баннова Євгена Геннадійовича, представника позивача ОСОБА_3
Григоровича розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») та просив стягнути з відповідача на його користь 109 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 березня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_4 28 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави 8, 50 грн. судового збору та 1, 50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким просить відмовити позивачу у позові, оскільки судом не враховано положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, згідно з яким, передбачене ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню; судом помилково застосовано норми ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України та не враховано, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 01.04.1974 року працював у монтажно - механічному цеху токарем КМК «Леніна», з 1976 року - машиністом бульдозера «НКЗГК», з 19.06.2006 року був переведений оператором запраної станції, 20.04.2007 року звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с. 5-12).
Рішенням ЛЕК Українського НДІ промислової медицини від 07.02.2008 року позивачу було встановлено професійне захворювання - вегетотативна поліневропатія, радикулопатія попереково - крижова та шийна на фоні спондилоартрозу з помірним статико - динамічним порушенням та больовим синдромом, двобічний плечелопаточний періартроз, дефартроз ліктьових суглобів.
Висновком МСЕК від 19.08.2008 року позивачу було первинно та безстроково встановлено 35 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності (а.с. 9).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що саме відповідач винен у виникненні у позивача хронічного професійного захворювання.
Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання № 24 від 25.06.2008 року (надалі - Акт) (а.с. 13-14), професійне захворювання у ОСОБА_4 виникло через недосконалість робочого місця, оскільки позивач підпадав під шкідливу дію виробничої вібрації, що перебільшувала ГДР.
Згідно п.19 зазначеного Акту, винним в порушенні законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є керівництво підприємства.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Доводи відповідача про те, що суд невірно застосував до даних правовідносин положення ст. 237-1 КЗпП України не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки первинна втрата професійної працездатності ОСОБА_4 була встановлена 19.08.2008 року.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. ОСОБА_4 обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманої травми на виробництві, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, та, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 28 000 грн. до 18 000 грн..
Керуючись ст. ст. 303, 307, пЗч.1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити частково.
Змінити рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 березня 2009 року, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди, стягнуту з відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_4 з 28 000 грн. до 18 000 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.