УКРАЇНА

11-1862/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

    03110, м.Київ-110, вул.  Солом'янська, 2-А

УХВАЛА Іменем   України

21 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді - Лагнюк М.М.

Суддів- Ходаса В.І., Шальнєвої Т.П.3а участю прокурора -   Ременюк Ю.П.3асудженої-    ОСОБА_3

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію засудженої ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року, та прокурора на вказаний вирок.

Встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, Уродженку м. Бердянськ, Запорізької   області, громадянку України, Українку, освіта неповна середня, не одружену, не працюючу, Без   реєстрації та   постійного   місця проживання, не судиму,

  Засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України на строк   4 роки 6 місяців позбавлення

   волі.

   Матеріали      кримінальної   справи за      обвинуваченням ОСОБА_3    за

   ст. З32 ч. 1 КК   України виділено     в   окреме   провадження   та   направлено прокурору Запорізької області для   проведення додаткового  розслідування.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною в тому, що вона 25.08.2008 року приблизно о 01 годині ночі перебуваючи поблизу кафе « У ліса», що    по вул.  Кіото, 2    в    м. Києві, побачивши, що    з    кишені    одягу

 потерпілого ОСОБА_4, який лежачи на асфальті, намагався піднятись, виглядає гаманець, з метою відкритого викрадення чужого майна, застосувала до останнього насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, а саме, нанесла ОСОБА_4 удар ногою в область голови, заподіявши легке тілесне ушкодження у вигляді садна в тім'яній ділянці справа, після чого витягла з кишені одягу потерпілого гаманець, з якого відкрито викрала гроші в сумі 489 гривень, якими розпорядилася на власний розсуд.

Матеріали справи по пред'явленому обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 332 ч.1 КК України судом першої інстанції виділені та направлені прокурору Запорізької області для проведення додаткового   розслідування.

На вирок та постанову суду подано апеляції. Прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати в зв'язку з м'якістю та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ст. 186 ч. 2 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без зміни. Постанову суду щодо виділення матеріалів справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 332 ч. 1 КК України та направлення прокурору Запорізької області для проведення додаткового розслідування просить залишити без змін, а апеляцію засудженої без задоволення.

В апеляції    та    доповненнях      до неї      засуджена    просить    вирок     та

постанову суду   щодо   неї скасувати в   зв'язку з   неповнотою   досудового     та

судового слідства та закрити провадження по справі, оскільки     її винуватість у вчиненні інкримінуємих їй злочинах   не доведена.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції засудженої та підтримав апеляцію державного обвинувача, засуджену, яка заперечила проти задоволення апеляції прокурора, а свої апеляційні вимоги підтримала, провівши судові дебати та надавши засудженій останнє слово, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженої не   підлягають задоволенню з   наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України грунтується на зібраних у справі доказах.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_4 убачається, що під час конфлікту з охоронцями кафе, його вивели на вулицю, де інший охоронець ззаду вдарив його по голові, від чого він впав. В цей час з'явилась підсудна, яка в момент коли він намагався піднятися, нанесла йому удар ногою по голові, а потім витягла з нагрудної кишені його сорочки гаманець, а через деякий час поклала його назад, а гроші в сумі 489 гривень заховала   у себе в бюстгальтері.

 Свідок ОСОБА_5, який перебував в добовому чергуванні по охороні громадського порядку в складі автопатруля, в нічний час з 24 на 25, 08.2008 року по «02» отримав повідомлення, що біля кафе «У ліса» чекає заявник, якого пограбували. Прибувши до вказаного місця, йому потерпілий повідомив, що його двічі вдарили, в тому числі і дівчина, і забрали у нього з гаманця гроші, При цьому він вказав на ОСОБА_3, як на особу, що його   пограбувала.

Крім того, винність засудженої за вказаним епізодом пограбування потерпілого ОСОБА_4 також підтверджується протоколом особистого огляду ОСОБА_3, під час якого у неї було вилучено гроші в сумі 489 гривень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи вбачається, що у ОСОБА_4 були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді садна в тім'яній ділянці справа, 3 саден на тильній поверхні правої кисті у основи 3-5 пальців, садно на передній поверхні правого колінного   суглобу.

Непереконливими є посилання засудженої на застосування щодо неї незаконних методів ведення слідства, оскільки вони були предметом судової перевірки і свого   підтвердження не знайшли.

Суд визнав доведеною винність ОСОБА_3 у вчиненому злочині, що грунтується на допустимих і достатніх доказах, які ретельно досліджені в судовому засіданні й такі висновки суду не оспорюються в апеляції прокурора.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України також не   оспорюються в апеляції прокурора.

Доводи прокурора, що суд першої інстанції постановивши вирок не в повній мірі взяв до уваги ті обставини, що ОСОБА_3 на досудовому слідстві визнавала свою вину, а в ході судового розгляду справи по суті заявила про невизнання своєї вини у скоєному злочині, стверджуючи, що до неї застосовувалися засоби психологічного і фізичного характеру, які в суді не знайшли свого підтвердження, а тому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі не є необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_3, не   грунтуються на   матеріалах справи.

Як видно зі справи, суд при вирішенні цього питання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого нею злочину, дані про особу засудженої, яка до кримінальної відповідальності притягується вдруге, негативно характеризується, вчинила злочин в стані алкогольного сп'яніння і дійшов правильного висновку про обрання їй покарання у вигляді позбавлення   волі строком 4 роки   6 місяців.

Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, перевірив всі викладені в ній доводи з наведенням відповідних мотивів визнає їх безпідставними, а вирок щодо ОСОБА_3 - законним і обгрунтованим.

 Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виділення матеріалів справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст. 332 ч.1 КК України та направлення прокурору Запорізької області для проведення додаткового розслідування. Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 організувала незаконне переправлення осіб жіночої статі через державний кордон України до м. Москви з метою заняття проституцією, але органами досудового слідства питання щодо наявності в її діях ознак злочину, передбаченого ст. 303 КК України не вирішено. Порушень   ст. 26 КПК   України   перевіркою не встановлено.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень, не   встановлено.

На    підставі   наведеного, керуючись   ст. ст.365, 366 КПК    України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляції : прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 23.07.2009 року щодо ОСОБА_3 засудженої за ст. 186 ч. 2 КК України на строк 4 роки 6 місяців, залишити без змін.