Справа: № 11-а-1897

Головуючий у 1-й інстанції: Ластовка Н.Д.

Доповідач: Юденко Т.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді: Матієк Т.В. суддів: Юденко Т.М. та Ходаса В.І. за участю прокурора: Петренко О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Голованя О.І., який затвердив обвинувальний висновок у справі, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2009 року, яким -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька м. Києва, раніше не судима, -

засуджена за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю строком на 2 роки із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з випробуванням та покладенням на неї певних обов'язків строком на 2 роки.

Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона з 17 червня 2008 року обіймаючи посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БТФ «ВІЗІОН», тобто, будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, ігноруючи нормативні акти, що визначають правильність ведення бухгалтерського та податкового обліків на підприємстві, а також свої обов'язки як службової особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, створила необхідні умови, за яких треті особи при проведенні господарської діяльності на вказаному підприємстві занизили об'єкт  оподаткування  цього  підприємства внаслідок  відсутності  ведення бухгалтерського обліку на ньому, тобто, вчинила пособництво в ухиленні невстановленими слідством особами від сплати податку на додану вартість, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах у сумі 1 902 505 грн. 00 коп.

В апеляції прокурор Головань І.О., який затвердив обвинувальний висновок, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, та істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, так як на його думку, в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 212 КК України і її дії необхідно кваліфікувати за ст. 205 КК України, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Петренко О.І., яка підтримала подану апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в учиненні нею злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на матеріалах кримінальної справи та обвинувальному висновку, які у повному обсязі не досліджувались у суді через скорочений розгляд справи у відповідності до вимог ст. 299 К1ІК України.

Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, як пособництво невстановленим особам в умисному ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненими службовою особою підприємства незалежно від форм власності, вчинені особою, яка зобов'язана їх сплачувати, які призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, роз'яснивши учасникам процесу, що у разі визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, вони в силу ст. 299 КПК України не зможуть оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, проти чого прокурор та засуджена не заперечували, суд у відповідності до вимог вказаної статті допитав підсудну, яка у своїх показаннях виклала обставини справи так, що її дії підпадають під ознаки іншого злочину, на що правильно наголошується в апеляції прокурора, але докази на підтвердження цього чи іншого злочину у судовому засіданні не досліджувались.

 Тобто, суд, отримавши саме такі показання у суді від підсудної, повинен був відповідно до ч. 4 ст. 299 КПК України вирішити питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватись, після її допиту, чого не зробив, а тому прийшов до помилкового висновку щодо кваліфікації її дій, який не відповідає встановленому.

Таким чином, через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, які вплинули на правильність застосування кримінального закону, Апеляційний суд м. Києва вважає вирок суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, а апеляція прокурора задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Голованя О.І., який затвердив обвинувальний висновок у справі, задовольнити повністю.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 залишити без зміни -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.