Апеляційна справа № 2073

Головуючий в першій інстанції Сержанюк А.С.

Доповідач  Єленіна Ж.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м Києва у складі:

головуючого     Верховецъ Т.М.,

суддів     Єленіної Ж.М., Дмитренко Г.М.,

з участю прокурора     Тертичного О А.,

засудженого     ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2009 року. Цим вироком

ОСОБА_2,    ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, проживаючого АДРЕСА_1, не судимого,

засуджено за ст. 286 ч.1 КК України та призначено покарання у виді штрафу в

розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян без позбавлення права

керувати транспортними засобами.

Вироком частково задоволено цивільний позов, стягнуто із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 7000 грн. Також задоволено позов Київської міської клінічної лікарні №6 та стягнуто з засудженого витрати на лікування потерпілого у розмірі 1273 грн. 02 коп.

Згідно вироку ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що 17 жовтня 2006 року, приблизно о 18 год. 15 хв., керував автомобілем «Фольксваген Гольф», д.н.з. НОМЕР_1 та, рухаючись по вул.  Героїв Космосу в м. Києві, навпроти будинку № і, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги п. і8.і ПДР України і на пішохідному переході скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, чим заподіяв йому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність і правильність юридичної кваліфікації, просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати, постановити в порядку апеляційної процедури новий вирок, яким призначити засудженому покарання у виді штрафу в розмірі іоо неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на і рік. При цьому апеляція прокурора мотивована тим, що встановлені фактичні обставини свідчить про низький рівень знань ОСОБА_2 Правил дорожнього руху та експлуатації транспорту, в зв'язку з чим, керування транспортними засобами в подальшому може знову привести до вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди та утворити загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху.

Засудженим ОСОБА_2 подано заперечення на апеляцію прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 286 KK України відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на сукупності доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, і не оспорюється у апеляційній скарзі.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості не заслуговують на увагу.

Як вбачається з вироку, покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України призначено відповідно до вимог ст. 65 KK України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, складу його сім'ї, стану здоров'я, як самого засудженого так і членів його сім'ї, пом'якшуючих покарання обставин, якими суд визнав вчинення злочину вперше, щире каяття ОСОБА_2, сприяння розкриттю злочину, допомогу на досудовому та судовому слідстві встановленню істини по справі, відшкодування частини матеріальної та немайнової шкоди. Також судом було враховано те, що під час події потерпілий ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. Не наведені вони і в апеляційній скарзі прокурора.

Потерпілий, як це видно з даних протоколу судового засідання (аркуш справи 244 зворот) не просив покарати ОСОБА_2 суворо.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами передбачене у санкції ч.1 ст. 286 KK України є факультативним, а не обов'язковим додатковим покаранням і його не призначення ОСОБА_2 у мотивувальній частині вироку вмотивовано.

За таких обставин суд обґрунтовано призначив ОСОБА_2 основне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за ч. 1 ст. 286 КК України, не призначивши додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду першої інстанції, як про це ставиться питання у поданій апеляційній скарзі прокурора.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2009 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції — без задоволення.