Справа №22-   9676/2009     Головуючий у 1-й інстанції : Панченко О.М.      

Доповідач   Кравець В.А.    

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

03 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого : Кравець В.А.

Суддів : Мараєвої Н.Є., Слободянюк С.В.

при секретарі   Козачук О. М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 року в справі за позовом ТОВ «Віолта» до ОСОБА_1, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та визнання права власності на об»єкт нерухомого майна , -

Встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання правочину недійсним та визнання права власності на об»єкт нерухомого майна.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 року заяву ТОВ «Віолта» про забезпечення позову задоволено. Постановлено накласти арешт на нерухоме майно , а саме на одноповерхову нежилу будівлю АДРЕСА_1, що відповідно до свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 05.10.2005 року та реєстраційного посвідчення Київського міського БТІ від 21.06.2006 року про вчинення відповідного запису до реєстрової книги №140-п-130 зареєстрована на праві власності за відповідачем ОСОБА_1.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на її невідповідність нормам процесуального права.

В судовому засіданні представник ТОВ «Віолта» скаргу не визнав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої судом ухвали , колегія суддів приходить до висновку, що  апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується , в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

 Відповідно до п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній ( за винятком випадку , передбаченого ч.4 ст. 151 ЦПК ) , якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову , суд ( суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися , зокрема, в тому , що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача , а також відповідність виду забезпечення позову , який просить застосувати особа , котра звернулася з такою заявою , позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи , позивач просить визнати недійсним свідоцтво від 05.10.2005 року за реєстровим НОМЕР_1, яким приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 посвідчила за ОСОБА_1 право приватної власності на майно, яке складається з одноповерхової нежилої будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 349, 9 кв.м. Тобто предметом спору є нежитлова будівля , право власності на яку оспорює ТОВ «Віолта».

Задовольняючи клопотання , суд вірно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктами 1, 2 статті 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти , що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ст.. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом , у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви щодо забезпечення позову є необґрунтовані.

Не заслуговують на увагу і твердження представника ОСОБА_1, що зазначена ухвала суду перешкоджає ОСОБА_1 в здійсненні його права власності на майно, що в свою чергу є порушенням його конституційних прав, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно є заходом , передбаченим нормами ЦПК при розгляді справ щодо оспорюваних правочинів.

Статтею 312 ЦПК України передбачені підстави скасування ухвали суду першої інстанції за умови порушення судом порядку вирішення питання та постановления ухвали з порушенням норм процесуального права.

Проте, будь - яких порушень судом першої інстанції при вирішенні питання щодо забезпечення позову допущено не було , тому   підстав до скасування ухвали колегія

суддів не вбачає.

Доводи      апеляційної скарги зазначених висновків суду не   спростовують і на їх

правильність не впливають.

Керуючись ст. ст.    312-315   ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила :

 Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 року   в справі залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.