Справа № 22 - 8023/2009 року Головуючий у 1 -ій інстанції - Оксюта Т.Г.
Доповідач - Кравець В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді - Кравець В.А.
суддів - Мараєвої Н.Є., Українець Л.Д.
при секретарі - КозачукО.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРА» на рішення Солом»янськогно районного суду м. Києва від 24 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРА», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП , -
встановила:
Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 24.06.2009 року задоволено позов ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРА» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 12080, 59 грн., витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 450, 00 грн. витрати на правову допомогу у сумі 2500, 00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 120, 81 грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення в сумі 30, 00 грн., а всього 15181, 40 грн.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, ТОВ «АБРА» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, апелянт зазначає, що ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «АБРА», правових підстав для керування автомобілем «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_3 він не мав, отже має самостійно відповідати за завдану шкоду.
Правовідносини, що склались, мають регулюватись пп.3, 4 ст. 1187 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах, тобто звільнення гр.. ОСОБА_4 від стягнення завданої матеріальної шкоди у повному обсязі, на думку скаржника, є необґрунтованим.
В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення скарги..
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав:
Задовольняючи позов та стягуючи суму відшкодування матеріальної шкоди з відповідача ТОВ «АБРА», суд виходив з того, що відповідач ТОВ «АБРА», будучи власником вказаного транспортного засобу, має обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки саме винна поведінка відповідача була передумовою скоєння ДТП.
Висновок суду в цій частині відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.
Судом встановлено, що 4.05.2007 року о 17.20 годин ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Газель» д.н. НОМЕР_3 в м. Києві по вулиці Вересневій, при перестроюванні та зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3
Внаслідок ДТП автомобілю «Міцубісі», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3, завдано технічних пошкоджень.
Автомобіль «ГАЗ 3302» д. н. НОМЕР_3 на підставі договору Д 02/11-06 АВ купівлі - продажу транспортного засобу від 17.11.2006 року належить ТОВ «АБРА».
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 19.06.2009 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 34, 00 грн. на користь держави.
Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 12080, 59 грн.
(а. с. 12-14).
В обґрунтування своїх заперечень та в апеляційній скарзі відповідач ТОВ «АБРА» посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 ніколи не перебував із ТОВ «АБРА» у трудових відносинах, жодних правових підстав керувати автомобілем у нього не було. Також зазначав, що автомобіль в момент скоєння ДТП міг знаходитись, як на охоронюваній автостоянці, так і по вул. . Бориспільській, 9 в м. Києві.
До органів внутрішніх справ із заявами про викрадення майна ТОВ «АБРА» не зверталось, оскільки наступного дня після ДТП, а саме 15.05.2007 року, автомобіль знаходився на стоянці і на ньому не було жодних пошкоджень.
Пленум Верховного суду України у Постанові „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Більше того, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню лише тоді, коли шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого (абз. 1, 2 п. 2 Постанови). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.
Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки. А коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Відповідно до ч.4 ст. 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо |його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Між тим, за відсутності доказів щодо перебування відповідачів у трудових відносинах, вірним є висновок суду про те, що посилання апелянта на невизначеність місця
знаходження та зберігання автомобіля під час вчинення ДТП є беззаперечним доказом4 недбалості та винної поведінки володільця джерела підвищеної небезпеки. А тому цілком вірного висновку дійшов суд про обов»язок відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну позивачеві.
Натомість, колегія вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн. , оскільки представник особи, яка бере участь у справі за дорученням має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено статтями 26, 42 ЦПК і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу.
ЦПК не відносить до судових витрат витрати за послуги представника у суді. Тому в цій частині рішення підлягає скасуванню та в позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, як вбачається з Прибуткового касового ордера кошти за надання юридичних послуг отримав ФОП ОСОБА_5, в той час як інтереси позивача в суді представляв за довіреністю ОСОБА_6
В решті суд повно, всебічно і об»єктиво дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення , що відповідає вимогам закону.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 , 309, 316 ЦПК України колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АБРА» -задовольнити частково.
Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 24 червня 2009 року в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн. скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позову щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.