УКРАЇНА

Справа № 22-8637/09 p.     Головуючий в 1 інстанції - Кафідова О.В.

Доповідач - Усик Г.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі: головуючого - Усика Г.І. суддів - Закропивного О.В., Штелик СП. при секретарі - Грозовській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ТОВ «Голден Телеком» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Голден Телеком» про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Голден Телеком» про визнання незаконним звільнення його з посади директора з поглинання та об'єднання, зміну формулювання причин звільнення з ч.1 ст. 38 КЗпП України на ч.3 цієї статті, стягнення невиплаченої премії за результатами діяльності його роботи за 2006 р. з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних у розмірі 98 988, 75 грн., вихідної допомоги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 85 695, 97 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 424 200, 00 грн. та просив відшкодувати моральну шкоду у розмірі 248 350, 00 грн.

Свої вимог обґрунтовував тим, що у квітні 2007 р. В.о. Генерального директора Міліневський А.Г. повідомив про невиплату йому премії за результатами діяльності за 2006 р. обґрунтовуючи це низькими результатами його роботи в Товаристві. З такими діями відповідача він не погодився, оскільки вони не відповідали дійсності, порушували умови трудового договору та Колективного договору на 2004-2005 роки щодо оплати праці, а тому він змушений був написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, але відповідач здійснив його звільнення за п. 1 цієї статті, внаслідок чого йому не було виплачено вихідну допомогу.

Порушення відповідачем законодавства про працю, спричинили йому душевні страждання, порушили звичний спосіб життя, потребували додаткових зусиль для відновлення порушених прав та організації життя його і членів сім'ї. Визначаючи розмір заподіяної йому моральної шкоди, виходив з вказаних обставин, а також висновку спеціаліста-психолога, відповідно до якого мінімальний розмір матеріального еквіваленту моральних страждань становить 198 350 грн.

Рішенням   Печерського   районного   суду   м.Києва   від   27.07.2009   р.   позов задоволено частково.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 на ч.3 ст.38 КЗпП України.

 Стягнуто з ТОВ «Голден Телеком» на користь ОСОБА_1 несплачену премію по результатах діяльності за 2006 р. з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та трьох відсотків річних в сумі 98 988, 75 грн.

Стягнуто з ТОВ «Голден Телеком» на користь ОСОБА_1 тримісячний середній заробіток з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та трьох відсотків річних в сумі 85 695, 97 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 80 800, 00 грн., моральну шкоду в сумі 25 000, 00 грн. та судові витрати в розмірі 38, 50 грн.

Стягнуто з ТОВ «Голден Телеком» на користь держави державне мито в сумі 1691, 50 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Голден Телеком» просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи внаслідок неповного з'ясування обставин справи та неправильної оцінки доказів, а також порушення норм матеріального і процесуального права

Зазначав, що суд дійшов помилкового висновку, що відповідачем було допущено порушення вимог законодавства про працю та умов колективного договору щодо позивача, так як останній таких доказів не надав, а тому у суду не було правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП України, стягнення премії, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому суд не з'ясував який був порядок нарахування та виплати премії за результатами діяльності у 2006 р. керівним працівникам, не надано оцінки тому, що виплата премії за 2006 р. проводилась у 2007 p., а тому і порядок її нарахування та виплати був врегульований процедурами які діяли у 2007 р.

Оскільки трудові права позивача не були порушені, і його звільнення відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, необгрунтованим на думку апелянта є і висновок суду про часткове задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки він не навів поважних причин для поновлення цього строку.

В судове засідання представник ТОВ «Голден Телеком» не з'явився, про час та місце розгляду справи зазначена юридична особа була повідомлена належно. Направлена представником відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою була отримана канцелярією суду о 15 год. 15 хв., після розгляду справи.

Представник ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити, посилаючись на те її доводи є безпідставними, а рішення суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2002 р. з позивачем ОСОБА_1 укладений трудовий договір №422, відповідно до якого він був прийнятий на посаду начальника відділу регіонального розвитку з базовим окладом у розмірі 15000 доларів США, що виплачувався у гривнях за курсом Національного банку України.

З 01.01.2004 р. позивачу визначено 14 розряд відповідно до класифікації посад, а його розмір зарплати становив 1800 доларів США, розмір квартальної премії- 20% від місячної заробітної плати.

01.06.2005 р. до трудового договору були внесені зміни, відповідно до яких позивач був прийнятий на роботу на посаду директора з поглинання та об'єднання

 Товариства. Відповідно до додатку №1 цього договору, роботодавець встановив йому базовий оклад у розмірі 12 000 грн. в місяць,  а додатком №2 до Колективного договору на 2004-2005 роки йому та іншим керівникам Товариства встановлювалась премія за розрахунковий період у розмірі 35%.

З 03.05.2002 р. базовий оклад позивача становив 14 000 грн. в місяць, а з 01.01.2007 р. додатком №2 до трудового договору йому встановлено базовий оклад у розмірі 20 200 грн.

07.06.2007 р. позивач звернувся з заявою про звільнення за власним бажанням з підстав, передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України - у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, колективного чи трудового договору з 21.06.2007 p., з виплатою йому вихідної допомоги.

Наказом Генерального директора ТОВ «Голден Телеком» № П-284 від 20.06.2007 р. ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП України, стягнення премії по результатах роботи за 2006 р. і вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були порушені вимоги ст.97 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про оплату праці», умови трудового та колективного договорів, в частині одностороннього прийняття рішення щодо невиплати позивачу премії по результатах роботи за 2006 рік.

Такий висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За змістом ч.4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами колективними договорами.

Відповідно до п.4.3.3. Колективного договору на 2004-2005 p.p. дирекція ТОВ «Голден Телеком» зобов'язувалася у межах фінансових можливостей здійснювати преміювання працівників, розмір яких визначався додатком №2, в залежності від розряду посади відповідно до їх класифікації.

Умовами трудового договору, укладеного з відповідачем (п.4.2) обумовлено, що за сумлінне і професійне виконання своїх обов'язків працівником і на підставі показників діяльності ТОВ «Голден Телеком» роботодавець має право виплачувати працівнику додаткові винагороди у вигляді місячних, квартальних і річних премій, а у випадку невиконання або неналежного виконання працівником своїх посадових обов'язків і вимог роботодавця працівник може бути позбавлений права на будь-яку премію, доплату.

01.04.2002 р. в ТОВ «Голден Телеком» була введена в дію політика проведення оцінки роботи працівників, метою якої передбачалось визначення оцінки роботи працівника та використання її результатів, в тому числі і при вирішенні питань про відповідність працівника займаній посаді, просування його по службі, перегляду заробітної плати. Зазначена політика оцінки результатів роботи розповсюджувалась на всіх працівників компанії працюючих за трудовими договорами (контрактом), і передбачала проведення як планової так і позапланової оцінки роботи. Перелік критеріїв, кожен з яких оцінювався за 5-ти бальною шкалою визначався Формою для оцінки роботи співробітника. За результатами проведеної оцінки, робота позивача у 2006 р. оцінена в 3, 5 бали, що відповідно до п.3 вказаної політики означало, що робота ОСОБА_1 відповідає вимогам займаної ним посади (результати за звітній період успішні, стабільні, поставлені задачі виконані в повному обсязі і в строк).

Факт успішної роботи позивача підтверджується також тим, що в листопаді 2006 р. керівництвом ТОВ «Голден Телеком» було прийнято рішення про надання ОСОБА_1

 В.О. річного бонусу з розрахунку 35 процентів річного посадового окладу, а також премії по результатах виконання проектів із розрахунку 25 процентів річного посадового окладу, та висловлено подяку за його професіоналізм і значний внесок в справу компанії, що підтверджується листом Генерального директора Дронюка A.M., a також його та ОСОБА_4 поясненнями в судовому засіданні.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог представник позивача посилався на те, що дії керівництва ТОВ «Голден Телеком» не порушували законодавство про працю, а невиплата позивачеві премії за 2006 р. викликана відсутністю позитивної оцінки результатів його роботи за 2006 p., проведеної у встановленому порядку.

Як стверджував представник відповідача, доводи позивача про порушення ТОВ «Голден Телеком» Колективного договору на 2004-2005 p.p. є безпідставними, оскільки на його думку зазначений колективний договір припинив свою дію з реєстрацією у 2007 р. нової редакції Колективного договору. На виконання положень цього Колективного договору наказом від 28.02.2007 р. В.о. Генерального директора ТОВ «Голден Телеком» було затверджено «Положення про преміювання співробітників, які належать до вищого керівництва компанії «Голден Телеком», яке не містить норм щодо обов'язковості виплати премії працівнику навіть за умови позитивних результатів його роботи.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені доводи, оскільки наведені позивачем докази свідчать про позитивну оцінку його роботи за 2006 p., а наведені представником відповідача положення Колективного договору на 2007 p., зареєстрованого 03.03.2007 р. та Положення про преміювання співробітників, які належать до вищого керівництва компанії не розповсюджують свою дію на період роботи позивача в 2006 р.

Оскільки невиплата позивачеві премії за 2006 р. була викликана одностороннім рішенням керівництва ТОВ «Голден Телеком», суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем права позивача на отримання премії за результатами його роботи в 2006 p., та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Голден Телеком» на його користь невиплаченої йому премії за результатами роботи в 2006 р. Розмір стягнутих сум в апеляційній скарзі не оспорюється.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про поновлення йому строку на звернення до суду за захистом порушених трудових прав, суд першої інстанції правильно виходив з того, що він був пропущений з поважних причин, навівши на підтвердження такого висновку відповідні мотиви. При цьому суд правильно керувався тим, що позивач ще в день ознайомлення з наказом про звільнення виявив свою незгоду з причиною звільнення, вказавши про це на самому наказі.

Оскільки доводи ОСОБА_1 щодо незаконного його звільнення за ч. 1 ст.38 КЗпП України знайшли своє підтвердження зібраними у справі докази, суд обгрунтовано задовольнив його вимогу про зміну причини формулювання його звільнення за п.3 ст.38 цього Кодексу.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Зважаючи на зазначені вимоги закону, та що припинення трудового договору відбулось внаслідок порушення ТОВ «Голден Телеком» законодавства про працю, правильним є висновок суду і в частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку.

 Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд не навів мотивів якими він керувався.

Статтею 116 цього Кодексу визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи організації, провадиться у день звільнення.

За змістом ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач був звільнений 21.06.2007 p., розрахунок з ним був проведений вчасно, затримки виплаті не відбулось. А тому відсутня вина відповідача у невиконанні вимог ч.1 ст.116 цього Кодексу, по відношенні до якої ст. 117 КЗпП України є санкцією на винні дії власника або уповноваженого ним органу щодо затримки розрахунку, а тому на думку колегії, суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Враховуючи, що відповідачем були порушені трудові права позивача, що призвело до його моральних страждань та вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, суд обґрунтовано вважав, що він має право на відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд не врахував характер моральних страждань та їх тривалість, у зв'язку з чим колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду в цій частині, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди, з 25000, 00 грн. до 5000, 00 грн.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Голден Телеком» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 липня 2009 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, та ухвалити у цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Голден Телеком» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, змінити.

Стягнути з ТОВ «Голден Телеком» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000, 00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.