Справа № 10-1836/09 Головуючий в 1 інстанції Скорик В.М.

Категорія ст.236-8 КПК Доповідач Гладій С.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючої судді Полтавцевої Г.А.

суддів Глиняного В.П., Гладія С.В.

прокурора Мінакової Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали скарги за апеляцією адвоката ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року.

Цією постановою скарга адвоката ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, на постанову прокурора Жовтневого району м. Києва від 28 листопада 1996 року в частині порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України (в редакції 1960 року), залишена без задоволення.

Своє рішення суд мотивував тим, що при винесені вказаної постанови прокурором району були виконані вимоги ст.ст. 94, 97, 98 КПК України.

В апеляції скаржник просить постанову суду та постанову про порушення кримінальної справи від 28 листопада 1996 року скасувати, посилаючись незаконність постанови, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та на відсутність законних приводів і підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2

Окрім цього зазначає, що ОСОБА_3 до фірм на рахунки яких були перераховані викрадені кошти відношення не мав, в трудових відносинах не перебував та не був їх засновником.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали за скаргою та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Розглядаючи скаргу, суддя, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, заслухав пояснення скаржника адвоката ОСОБА_1, прокурора, дослідив матеріали, які стали підставами для порушення кримінальних справ і обґрунтовано прийшов до висновку, що при порушенні кримінальної справи органами досудового слідства вимоги діючого законодавства України були дотримані.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується.

Суд першої інстанції в ході розгляду справи ретельно перевірив виконання органом досудового слідства вимог ст.ст. 94, 98 КПК України при порушенні кримінальної справи, дав їм належну оцінку з позиції допустимості та достатності для порушення кримінальної справи і обґрунтування своїх висновків виклав у мотивувальній частині постанови.

Розглядаючи скаргу суд встановив, що приводом для порушення 28 листопада 1996 року кримінальної справи, в тому числі щодо ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ст. 86-1 КК України (в редакції 1960 року ), була заява Голови правління Українського кредитного банку м. Києва ОСОБА_4 про викрадення ОСОБА_2 грошових коштів УКБ, які були надані в якості кредиту ТОВ «Лотта» в сумі 10 000 000 000 карбованців та перераховані на рахунки інших фірм із зняттям готівки, а також безпосереднє виявлення органом досудового слідства в діях ОСОБА_2 ознак вказаного злочину на підставі даних, отриманих в ході прокурорської перевірки в порядку загального нагляду, по факту неповернення ТОВ «Лотта», в особі директора ОСОБА_5, кредиту отриманого в Українському кредитному банку.

Доводи апелянта про відсутність доказів причетності ОСОБА_2 до злочину та неналежну оцінку судом фактичних обставин не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України, суддя при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи з'ясовує лише питання про те, чи були наявними   приводи -і підстави, передбачені в ст. 94 ч.1 КПК —

України, для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Досліджувати докази, давати їм оцінку, чи в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, суди не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення апеляції скаржника та скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2009 року, якою скарга адвоката ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_2, на постанову прокурора Жовтневого району м. Києва від 28 листопада 1996 року, в частині порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України ( в редакції 1960 року), залишена без задоволення, залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.