Україна АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц - 4145/09     Головуючий в І інстанції - Пензев М.М.

Категорія    19     Доповідач - Кузнєцов В.О.

РІШЕННЯ  ІМЕНІ УКРАЇНИ

02     листопада 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого -  Приходченко А.П.

суддів     -  Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В.

при секретарі -  Журавель Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області

на ріїпення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи -

Приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Штефан В.В., Апостолівська

районна державна адміністрація, Державне підприємство «Дніпропетровський науково-дослідний та

проектний інститут землеустрою» про визнання договору міни дійсним -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 року позивач через свого представника звернувся до суду з позовом про визнання договору міни від 17.12.2004 року посвідчений приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу дійсним, за яким позивачу передана земельна ділянка площею 5.220 га на території Першотравенської сільської ради Апостолівського району, а відповідачці ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 з господарськими та побутовими будівлями і спорудами.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду, прокурор Апостолівського району Дніпропетровської області звернувся до суду з апеляційною скаргою у якій прохав скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводш апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апелящйна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з наступних підстав.

З     матеріалів справи убачається, що на праві приватної власності ОСОБА_3 мав будинок з господарськими будовами та спорудами за АДРЕСА_2

Земельна ділянка площею 5, 220 га, на праві власності належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю 111-ДП №101590, виданого головою Першотравенської сільської ради народних депутатів 14 березня 2001 року та виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

06.12.2004 року сторони домовилися між собою про обмін будинку на земельну ділянку та звернулися до приватного нотаріуса для одержання консультації та вчинення правочину.

17.12.2004 року приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу посвідчений договір міни між сторонами, а саме : земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5, 220 га, розташованої на території Першотравенської сільської ради Апостолівського   району,   яка  належала  ОСОБА_2   та  житлового   будинку   з   відповідними  господарськими та побутовими будівлями за АДРЕСА_3 який належав позивачу (а.с. 8 ).

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що сторони фактично виконали всі умови договору міни, згідно якого позивач передав ОСОБА_2 свій будинок, ключі, документацію, на який вона зареєструвала право власності на підставі договору міни. В свою чергу ОСОБА_3. передала позивачу належну їй земельну ділянку площею 5, 220 га на території Першотравенської сільської ради Апостолівського району та документацію на неї для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Однак з таким рішенням суду погодитись не можна.

Відповідно до п.15 «б» Перехідних положень Земельного кодексу України, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок.

Отже, приймаючи рішення, судом не було взято до уваги той факт, що договір міни земельної ділянки на будинок від 17.12.2004 року, укладений між позивачем та відповідачем під час дії мораторію щодо відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а отже суперечить п. 15 «б» Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено заборону на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною 3 п.15 «б» Перехідних положень Земельного кодексу України, передбачено, що угоди, укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження вказаних земельних ділянок є недійсними з моменту їх укладання.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.131 Земельного кодексу України, що угоди про набуття права власності на земельні ділянки здійснюються відповідно до ЦК Кураїни з урахуванням вимог цього кодексу.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини та наведені вимоги закону, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни від 17.12.2004 року, не вбачається. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вказаним обставинам справи та вимогам закону, його рішення на підставі п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309ч.1 п.п.3, 4, ст.313 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області- задовольнити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2007 року -скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Штефан В.В., Апостолівська районна державна адміністрація, Державне підприємство «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про визнання договору міни дійсним.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.