Справа № 22 - 8045/2009 року Головуючий у 1-ій інстанції- Мазур І.В.
Доповідач - Кравець В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді - Кравець В.А.
суддів - Мараєвої Н.Є., Українець Л.Д.
при секретарі - Козачук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень «Енергопроект» - Зінченко Ірини Миколаївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Державного підприємства «Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень «Енергопроект» про відшкодування майнової шкоди,
встановила:
В квітні 2009 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про відшкодування майнової шкоди, Посилаючись на те, що 15.01.2009 року приблизно о 09 год. 15 хв. у м. Києві по вул. Симиренка-Корольова сталася дорожньо-транспотрна пригода, в результаті якої належний на праві власності автомобіль НОМЕР_1, отримав механічні ушкодження. Також зазначив, що пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_3, який управляв автомобілем «КРАЗ», д.н.з. НОМЕР_5, власником якого є Державне підприємство Київський інститут інженерних вишукувань та досліджень «Енергопроект».
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Постановлено стягнути з Державного підприємства Київський інститут інженерних вишукувань та досліджень «Енергопроект» на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду в розмірі 20603 грн. 31 коп.
В частині задоволення позовних вимог, пред»явлених до ОСОБА_3, відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Зокрема, апелянт зазначає, що суд при ухваленні рішення посилався на звіт № 941 від 02.03.2009 року «про вартість матеріального збитку, завданого позивачу», крім того, в матеріалах справи міститься звіт № 185 від 20.01.2009 року, вважає, що налідставі зазначених звітів не можливо робити висновки, оскільки вони мають суттєві розбіжності.
В судовому засіданні відповідач скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення , колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, вина відповідача у вчиненні ДТП доведена.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на законі. Судом встановлено, що 15 січня 2009 року близько 09 год. 15 хв. по вул. Симиренка-Корольова в м. Києві сталася дорожньо-транспорна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ДП Київського інституту інженерних вишукувань та досліджень «Енергопроект» та яким керував відповідно довіреності працівник підприємства ОСОБА_3 та автомобілем НОМЕР_3, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_2
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.02.2009 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. в доход держави . Зазначену постанову ОСОБА_3 не оскаржував.
Відповідно до п. 9 Постанови № 6 від 27.03.92 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.
Згідно звіту Національного центру незалежних експертиз № 185 від 20.01.2009 року вартість ремонту з урахуванням зносу автомобіля позивача внаслідок його пошкодження складає 30736 грн. 31 коп.
Крім того, в матеріалах справи міститься звіт № 941 від 03.03.2009 року про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Мітсубісі Ланцер», д.н.з. НОМЕР_4, проведеного Національним центром незалежних експертиз, відповідно до якого розмір матеріального збитку складає 46103 грн. 31 коп.
Згідно договору з ДП «Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень «Енергопроект» ЗАТ СК «Енергорезерв» сплатила позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 25 000 грн. відповідно до страхового акта № 23 від 12.02.2009 року.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що висновки ПП «Національний центр незалежних експертиз» не можна брати до уваги для розрахунку розміру збитків, оскільки звіти виконані з проміжком часу, що може вказувати на настання іншого страхового випадку, крім того, вони мають розбіжності при порівнянні вартості запчастин, виконані центром незалежних експертиз, який не є судовим експертом.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, згідно звіту № 185 від 20.01.2009 року дослідження автомобіля позивача проведене за заявою СК «Енергорезерв», при цьому встановлювалися лише зовнішні пошкодження, внутрішні пошкодження не оглядалися. Звіт було зроблено з метою визначити вартість для виплати страхового відшкодування.
Звіт № 941 від 03.03.2009 року складений відповідно до заяви позивача з метою визначення реального збитку, завданого власнику автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, при цьому встановлювалися внутрішні пошкодження автомобіля, які співпадали з внутрішніми, що виключає можливість того, що автомобіль міг бути пошкоджений в іншій дорожньо-транспортній пригоді. В зв»язку з повторним оглядом автомобіля та з урахуванням встановлених внутрішніх пошкоджень відповідно було збільшено перелік завданих пошкоджень та змінилася сума матеріального збитку.
Відповідно до п. 2 статі 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»ектом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної безпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно п. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов»язків.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що винним в ДТП є саме ОСОБА_3, який працював у відповідача на посаді водія та який керував автомобілем «КРАЗ», що належить відповідачу, суд вірного висновку дійшов про відмову в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Таким чином, суд з «ясувавши дійсні обставини спору, дав їм вірну правову оцінку й обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Рішення суду постановлено у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст..ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Київський інститут інженерних вишукувань і досліджень «Енергопроект» - ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 липня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.