Справа №22-7142/09

Головуючий у 1 -й інстанції -Саченко О.О. Доповідач - Матвєєва О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

6 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді    Матвєєвої О.А. суддів :     Касьяна О.П.,

Шебуєвої В.А. при секретарі     Краєвській О. А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 червня 2009року у справі за її позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» про стягнення страхового відшкодування, про визнання договору припиненим та про стягнення сплачених страхових платежів.

Заслухавши доповідь судді Матвєєвої О.А., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 4 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено \а.с.83-86\.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про стягнення страхового відшкодування у сумі 46.112, 39 грн., визнання договору страхування припиненим та повернути стразові платежі в сумі 7.882грн.

Зазначає, що суд не взяв до уваги лист Державної комісії з регулювання фінансових послуг України, яка зробила перевірку та встановила незаконність відмови у виплаті страхового відшкодування.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як установлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, 06.06.2008р. між ОСОБА_3 та ЗАТ «СК «АХА Україна» був укладений договір страхування наземного транспорту від 06.06.2008р., предметом якого був автомобіль НОМЕР_1.

06.08.2008р. сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зазначений автомобілю отримав технічні пошкодження.

Згідно звіту №674 від 25.08.2008р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля НОМЕР_1, складає 63.275, 82грн. В цьому ж звіті зазначено, що вартість відновлюваного ремонту складає 84.772, 24грн.

 Відповідач визнав страховий випадок та виплатив позивачці 60% авансового страхового відшкодування, що становить 49.600, 84грн. з вирахуванням безумовної франшизи - 1.252, 50грн.

Для остаточного розрахунку позивачка повинна була надати оригінали документів, що підтверджують витрати. При цьому, згідно п.7.3 Умов страхування до Договору страхування розмір збитків визначається на підставі документів згідно з п.6.1, 6.2 Умов страхування. За рішенням страховика, розрахунок страхового відшкодування проводиться на підставі атотоварознавчого дослідження (експертизи) яку замовляє страховик таабо попередньої калькуляції та розрахунку з СТО, яка узгоджена з страховиком.

Для підтвердження фактичних витрат, понесених на відновлення транспортного засобу, позивачкою було надано Акт виконаних робіт від 14.11.2008р. та товарний чек №33 від 14.11.2008р. ФОП ОСОБА_4, проте , ремонт на цій СТО та витрати не були погоджені з відповідачем, як страхувальником.

Листом від 23.12.2008р. №3006 відповідач відмовив у доплаті страхового відшкодування, посилаючись     на    порушення     п.7.3    Умов     страхування    до    Договору    страхування.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що ЗАТ «СК «АХА Україна» виконало умови договору страхування та правомірно відмовило позивачці у здійсненні доплати до суми страхового відшкодування.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та ґрунтуються на повно, об»єктивно та всебічно досліджених обставинах справи, які перевірені доказами.

Лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №2038\26-12 від 16.02.2009р., на який посилається позивачка в апеляційній скарзі, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки він не є нормативним актом, а надані докази в сукупності свідчать про недоведеність позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було застосовано ч.4 ст.997 ЦК України не є переконливим, оскільки відповідачем було розраховано та виплачено страхове відшкодування відповідно до умов договору страхування та в строки, встановлені договором, а тому підстави для застосування цієї норми відсутні.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхмлити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 4 червня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.