Справа №22-2978/09     Головуючий у 1-й інстанції

Категорія:- 41     Шрамко Р.Т.

Доповідач в апел. інстанції Кіт І.Н.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня  2009 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Каблака П.І.

суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.

при секретарі: Балюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ВАТ « Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання « та дочірнього підприємства « Добробут « ВАТ « Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання « на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги   та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2009р. задоволено позов мешканців гуртожитку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших й визнано недійсною приватизацію гуртожитку по вул.Січових Стрільців, 5 у м.Стрию ВАТ « Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання «.

Рішення суду оскаржили відповідачі ВАТ « Стрийський завод ковальсько -пресового обладнання « та створене ним дочірнє підприємство « Добробут» . В апеляційних скаргах покликаються на його незаконність та невідповідність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи.

Зазначають, що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились доводи відповідачів про те, що будинок № 5 по вул. Січових Стрільців у м. Стрий увійшов як нерухоме майно до статутного фонду акціонерного товариства « Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання « згідно із наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 27.12.1994р. за № 1753 та переліком цього майна затвердженим Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області ( а.с.498). Відтак, внесення у 2005 році змін до Закону України « Про приватизацію державного майна», щодо заборони приватизації гуртожитків на дані правовідносини не може поширюється, бо Закон України « Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках « від 03 березня 2005р. № 2453-IV зворотної дії не має. Таким чином, спірне приміщення було включено до статутного фонду акціонерного товариства цілком підставно й законно, є його приватною власністю, на яку не поширюється дія Закону України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків « від 04.09.08р.

Просять оскаржуване рішення міськрайонного суду скасувати і закрити провадження у даній справі

Перевіривши у межах доводів апеляційних скарг та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення у справі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг й скасування рішення з направленням справи на новий розгляд з підстав, визначених п.3, п.4 та п.5 ст. 311 ЦПК України . Зокрема, міськрайонний суд розглянув справу за відсутності належно не повідомленого про час і місце судового розгляду, представника органу місцевого самоврядування притягнутого судом до участі у справі в якості третьої особи , якого разом з тим слід було залучати в якості співвідповідача з огляду прав і обов»язків покладених на нього Законом України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків « , зокрема його Прикінцевих положень, тоді як суд апеляційної інстанції таким правом не наділений.

Як вбачається із матеріалів справи ( т.2 а.с.489-490, а.с.494-502) корпоратизація Стрийського заводу ковальсько-пресового обладнання у 1994 році від імені держави проводилась Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, з прийняттям ним відповідних наказів та передачею усього майнового комплексу ( включаючи й будинок гуртожитку) новоствореному акціонерному товариству. Таким чином, очевидним є , що вирішення даного спору безпосередньо стосується прав та обов»язків зазначеного Міністерства, оскільки тягне за собою визнання незаконними прийнятих Мінмашпромом України нормативних документів стосовно спірного майна, однак суд зазначене Міністерство або його правонаступника до участі у справі не притягнув й вирішив без нього питання про його права і обов»язки. Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, притягнуте до участі у справі в якості третьої особи, звертало на це увагу суду в своєму поясненні на позов ( т.1 а.с.43-45 ), однак суд на це належної уваги не звернув.

Крім того, міськрайонний суд не стягнув судові витрати у справі й цей недолік не був усунутий ним шляхом ухвалення додаткового рішення.

Слід відзначити, що відкриваючи провадження у справі суд не звернув уваги на невідповідність позовної заяви вимогам ст.119 ЦПК, як щодо змісту позовних вимог, викладу їх обгрунтування та зазначення у ній доказів якими повинна підтверджуватися кожна обставина, як цього вимагає п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №2 від 12.04.1985р. , з наступними змінами і доповненнями « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України «.

Зокрема, в позовній заяві немає жодних посилань на докази, що спірне приміщення власне зареєстроване як гуртожиток в органах місцевого самоврядування , з прийняттям відповідного рішення про використання його як сімейного, а позивачі є особами які вселились до гуртожитку в установленому законом порядку з дотриманням усіх положень ст.ст.128,129 ЖК України, тобто на підставі спільних рішень комітету профспілки і адміністрації підприємства про надання житла з видачею їм ордерів на право зайняття жилої площі в гуртожитку, а відтак вони є саме тими особами житлові права яких було безпосередньо порушено прийняттям у 1994 році рішень та наказів Мінмашпромом України про включення гуртожитку до статутного фонду створеного акціонерного товариства.

За наявності зазначених порушень процесуального закону оскаржуване рішення за жодних обставин залишатись в законній силі не може й підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду, із стадії прийняття ним позовної заяви до розгляду. Під час проведення нового розгляду, суду першої інстанції слід врахувати наведене й притягнувши до участі у справі всіх осіб безпосередніх прав та обов»язків яких стосується вирішення даного спору, належно перевіривши обставини справи та оцінивши представлені сторонами докази ухвалити законне і обгрунтоване рішення стосовно кожного з позивачів у даній справі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ВАТ « Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання « та дочірнього підприємства « Добробут « цього ж акціонерного товариства задоволити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30 червня 2009р. скасувати з направленням справи на новий розгляд до цього ж міськрайонного суду іншим суддею із стадії прийняття ним позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у даній цивільній справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.