Справа 22ц-21677     Головуючий в 1 інстанції Пустовіт О. Г.

Категорія 26 (3)     Доповідач Соколан Н. О.

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: - Митрофанової Л. В.

суддів: - Соколан Н. О., Михайлів Л. В. при   секретарі: - Бондарі Ю.А.

за участю: представника позивача - ОСОБА_5 представника відповідача - Голоцван Дмитра Володимировича представника третьої особи - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», треті особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та Відкрите акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації, відшкодування моральної шкоди та надання довідки про розмір щомісячних виплат станом на 1 квітня 2001 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2001 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ВАТ «ЦГЗК»), Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ВАТ «КЗРК»), про стягнення заборгованості із щомісячних страхових виплат відшкодування втраченого заробітку, компенсації, відшкодування моральної шкоди.

Позов неодноразово змінювався та уточнювався. Змінивши 12 січня 2009 року останній раз позовні вимоги, представник позивача ОСОБА_5 просив стягнути з ВАТ «КЗРК» на користь ОСОБА_8 заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01.07.1994 року по 01.04.2001 в сумі 31830 грн. 91 коп., компенсацію втрати частини відшкодування шкоди за період з 01 січня 1998 року по 01 квітня 2001 року станом на 01 грудня 2008 року у розмірі 39458 грн. 45 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., допустити рішення до негайного виконання, зобов'язати ВАТ «КЗРК» надати до Відділення Фонду нову довідку про розмір щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_8 станом на 01.04.2001 року - 700 грн. 24 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2009 року позов ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь позивача заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 14 травня 1998 року по 01 квітня 2001 року в сумі 18 261 грн. 57 коп., компенсацію втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати ) у зв'язку із порушення строків виплати за період з 14 травня 1998 року по 01 квітня 2001 року станом на 01 грудня 2008 року в розмірі 33 100 грн. 46 коп.

Зобов'язано ВАТ «КЗРК» надати до Відділення Фонду довідку про розмір щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку на ім'я ОСОБА_8 станом на 01 квітня 2001 року в розмірі 700 грн. 24 коп.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та допущення рішення суду до негайного виконання відмовлено.

Додатковим рішенням від 30 березня 2009 року стягнуто з ВАТ «КЗРК» 700 грн. 24 коп. у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права; судом не була дана належна правова оцінка економічному обгрунтуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві; допущено порушення норм матеріального права при стягненні компенсації, оскільки регресні платежі не є елементом заробітної плати та не входять у фонд оплати праці; судом не взято до уваги, що належним відповідачем по справі є ВАТ «ЦГЗК», апелянт не має правових підстав для надання Відділенню Фонду довідки про розмір щомісячних виплат позивача.

В апеляційній скарзі третя особа Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно зробив перерахунок щомісячних страхових платежів, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат, не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати на підприємстві, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період; не навів правових підстав, згідно яких ВАТ «КЗРК» має надати Відділенню Фонду нову довідку про розмір втраченого заробітку.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 просить рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював у шкідливих умовах праці на шахті «Орджонікідзе» РУ «ім. Орджонікідзе» тресту «Ленінруда», правонаступником якого стало ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в період з 1968 року по 1995 рік на посаді бурильника скважин.

12 лютого 1979 року з позивачем стався нещасний випадок, про що було складено акт № 10 по формі Н-1 16.02. 1979 року.

Відповідно до висновку ВТЕК від 21.06. 1979 року позивачу первинно встановлено 100% втрати професійної працездатності та першу групу інвалідності.

З 21. 06. 1979 року виплати відшкодування шкоди, заподіяної позивачу відповідно до наказу № 393 від 16.07.1979 року сплачував відповідач ВАТ «КЗРК».

Після передачі документів по відшкодуванню шкоди ОСОБА_8 до Відділення фонду він отримує страхові виплати.

Спір виник з приводу неправильного застосування ВАТ «КЗРК» коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів до сум відшкодування шкоди з 01.07.1994 року, що потягло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум, які виплачує Відділення фонду з 01.04.2001 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «КЗРК» невірно застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів при перерахунку відшкодування шкоди позивачу, з урахуванням строку позовної давності, починаючи з 14.05.1998 року, при цьому суд правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку і застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів: , починаючи з 01.01.1996 року, при цьому суд правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку і застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів: 2,5 з 01.01.1996 року відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів об'єднання «Кривбасруда» № 1/6 від 26.01.1996 року; 1,25 з 01.06.1997 року, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів об'єднання «Кривбасруда» № 3/91/06 від 21.05.1997 року; 1,3 з 01.01.1998 року, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів об'єднання «Кривбасруда» № 6/195 від 25.12.1997 року; 1,256 з 01.07.1999 року, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів Криворізького державного залізорудного комбінату № 11/13/05 від 30.06.1999 року; 1,226 з 01.01.2000 року, відповідно до спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів Криворізького державного залізорудного комбінату № 16/20/11 від 28.12.1999 року; 1,217 з 01.05.2000 року, у зв'язку з чим,та беручи до уваги заробіток машиніста бурової установки по підприємству на даний період, суд вірно розрахував суму відшкодування шкоди позивачу станом на 01.04.2001 року у розмірі 700,24 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення ВАТ «КЗРК» в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ВАТ «ЦГЗК» виплачував позивачу передані йому суми відшкодування шкоди, але тільки в отримуваному від ВАТ «КЗРК» розмірі.

Доводи відповідача про те, що належним відповідачем по справі є ВАТ «ЦГЗК»,є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.

Задовольняючи позов в частині зобов'язання відповідача надати Відділенню Фонду довідку про те, що сума втраченого ОСОБА_8 заробітку станом на 01.04.2001 року становить 700грн. 24 коп., суд першої інстанції виходив з того, що при перерахуванні позивачу сум страхових виплат підприємство помилково не взяло до розрахунку встановлені спільними постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства коефіцієнти.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони знаходять підтвердження в матеріалах справи, з яких вбачається, що підприємство призначило позивачу виплачувати щомісячно суми в рахунок відшкодування шкоди, розмір яких був значно занижений у зв'язку з неправильним застосуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів з 01.07.1994 року по 01 травня 2000 року.

Висновки районного суду узгоджуються з вимогами ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак ВАТ «КЗРК» та Відділення Фонду не надали суду першої інстанції ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався, тоді як позивач свої позовні вимоги щодо застосування спірних коефіцієнтів обґрунтував Постановою Кабінету Міністрів № 449 від 20.10.1994 року та наказом по підприємству відповідача №121 від 10.07.1994 року; сумісними постановами адміністрації профспілкових організацій: № 1\6 від 26.01.1996 року; № 3\91\06 від 21.05.1997 року; 16\20\11 від 28.12.1999 року та наказом № 159 ДП від 29.05.2000 року і відповідач не спростував цей доказ.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно розрахував суму відшкодування шкоди позивачу у зв'язку з ушкодженням здоров'я станом на 01.04.2001 року та дійшов правильного висновку про зобов'язання ВАТ «КЗРК» надати Відділенню Фонду довідку - розрахунок суми відшкодування шкоди станом на 01.04.2001 року, де щомісячна сума відшкодування шкоди становить 700 грн. 24 коп.

Посилання Відділення Фонду на те, що суд невірно застосував п. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» від 23.06.12993 року № 472, не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, є безпідставними, оскільки згідно довідки відповідача ВАТ «КЗРК» станом на 01 травня 2000 року середньомісячна заробітна плата по професії позивача становила 700грн.24коп..

Однак, стягуючи на користь позивача з відповідача компенсацію втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати ) у зв'язку із порушення строків виплати за період з 14 травня 1998 року по 01 квітня 2001 року станом на 01 грудня 2008 року в розмірі 33 100 грн. 46 коп., суд першої інстанції не взяв до уваги, що регресні платежі не є елементом заробітної плати та не входять у фонд оплати праці.

Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, спростовуються висновками суду і матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення на користь позивача з відповідача компенсації втрати частини відшкодування шкоди (заробітної плати ), підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині згідно вимог ч.1 п. 4 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволені цієї частини позовних вимог, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307,ч.1 п.4 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія   суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2009 року в частині стягнення компенсації з ВАТ «КЗРК» скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В інші частині рішення залишити без змін

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.