справа № 22-7510 головуючий у 1-й інстанції: Назаренко В.В.
доповідач: Поливач Л.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д. суддів: Котули Л.Г., Дербенценвої Т.П.
при секретарі Боярській І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» до ОСОБА_1, 3-тя особа: Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві про виселення з гуртожитку та зняття з реєстраційного обліку;
за апеляційною скаргою представника Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» - Зуб»юк Олени Анатоліївни
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25.05.2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.05.2009 року ЗАТ «Завод «Ленінська кузня» відмовлено в задоволенні позову про виселення ОСОБА_1 з кімнати № 55 по вул. В. Сурікова, 5 в м. Києві без надання іншого жилого приміщення та в зобов'язанні відділу ГІРФО Солом'янського РУГУ МВС України зняти його з реєстраційного обліку
В апеляційній скарзі ЗАТ «Завод «Ленінська кузня» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт послався на те, що відповідач проживає в кімнаті №55 по вул. В. Сурікова, 5 у м. Києві без законних підстав. Ордер на заняття кімнати у гуртожитку йому не видавався. Позивач є власником гуртожитку, а тому за вимогою власника ОСОБА_1 підлягає виселенню з гуртожитку.
В суді апеляційної інстанції представник позивача-Зуб»юк О.А. підтримала скаргу та просила суд про її задоволення з наведених вище доводів. Представник відповідача ОСОБА_3 скаргу не визнав, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ЗАТ «Завод «Ленінська кузня», районний суд виходив з того, що відповідач працював у відповідача з 12.05.1989 року. У 1989 році він правомірно вселився до спірного гуртожитку, де був зареєстрованим у 1993 році. ОСОБА_1 регулярно сплачує вартість послуг за користування кімнатою у гуртожитку. Оскільки, відповідач був звільнений з роботи у 2002 році за п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штатів, суд не вбачав підстав для його виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення. Суд вважав, що відповідач проживає у зазначеній кімнаті правомірно та не вбачав підстав для виселення його з гуртожитку.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.
Як встановив суд, гуртожиток - будинок № 5 по вул. Сурікова у м. Києві є власністю ЗАТ «Завод «Ленінська кузня».
ОСОБА_1 працював у відповідача з 12.05.1989 року. У 1989 році він вселився до спірного гуртожитку, де був зареєстрованим у 1993 році. ОСОБА_1 сплачує вартість послуг за користування кімнатою у гуртожитку. Він був звільнений з роботи у 2002 році за п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штатів.
Відповідно до вимог ст.132 ЖК України працівників які припинили роботу не у зв'язку зі звільненням за власним бажанням, може бути виселено з гуртожитку лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Оскільки відповідач був поселений в гуртожиток в 1989 році, був зареєстрований у гуртожитку в 1993 році, доводи позивача про те, що відповідач проживає у гуртожитку без законних підстав не відповідають дійсності. Суд першої інстанції дав вірну оцінку факту відсутності ордера на заняття відповідачем у гуртожитку ліжко-місця.
Відповідач постійно проживає у гуртожитку, сплачує вартість житлово-комунальних послуг, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не існує підстав для виселення ОСОБА_1 з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В зв'язку з цим підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» - Зуб»юк Олени Анатоліївни відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25.05.2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.