Справа №22ц-2189/2009р.     Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Категорія: 40                   Доповідач: Бермес І.В.

УXВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Бермеса І.В. суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я., при секретарі: Макойда Н.З.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до редакції газети „Голос народу", Контрольно-ревізійного відділу у Пустомитівському районі в особі Головного Контрольно-ревізійного Управління у Львівській області, головного контролера-ревізора Контрольно-ревізійного відділу у Пустомитівському районі ОСОБА_4, третя особа Управління Державного Казначейства у Пустомитівському районі ГУ ДКУ у Львівській області про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач покликається на те, що рішення суду повністю суперечить нормам чинного законодавства України та не відповідає фактичним обставинам справи. Рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд, застосовуючи ч.1 статті 34 Конституції, проігнорував ч.2, якою охороняються його права і постановив незаконне рішення. Суд безпідставно не взяв до уваги ст.3, 46, 47 Закону України «Про інформацію», згідно яких забороняється поширення інформації, яка не відповідає дійсності, ганьбить честь і гідність громадян. Просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3., ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання відомостей, поширених в статті Р.Глови під назвою „Комунальне підприємство - чорна діра чи золота жила?" надруковані в газеті „Голос народу" № 54 (1117) 22 грудня 2007 р. на сторінці 7 такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність і ділову репутацію та зобов'язати редакцію газети опублікувати спростування відомостей, поширених в статті, а також стягнути з відповідачів 1600 грн. за спричинену моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивував тим, що у вказаній статті автор зазначає про комунальні підприємства не „чорна діра", як звикли думати, а насамперед - „золота жила".

Також вказано, що в ході ревізії організації фактичного контролю за збереженням не обігових активів, відповідно до розпорядження сільського голови, в КП Довіра" проведено вибіркову інвентаризацію наявних всіх не обігових активів в результаті чого встановлено недостачу основних засобів на загальну суму 55 тис.929 грн.28 коп. (директор ОСОБА_5.).

Відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджених Постановою КМУ від 22.01.1999 р. № 116 розмір збитків від недостачі матеріальних цінностей становить 111 тис. 858 грн. 56 коп. Пустомитівським РВ УМВСУ у Львівській області по факту заяви про розтрату порушено кримінальну справу №124-0531 відносно директора КП „Довіра" ОСОБА_2 по ст.191 ч.2, ст.366 ч.1 КК України, яка скерована в суд.

Висновок напрошується сам собою: комунальне підприємство - чорна діра чи золота жила? Таким чином, в статті прямо вказується, що в його діях є злочинна діяльність, що внаслідок вчиненої ним розтрати, він перетворив КП „Довіра" на золоту жилу для себе, причинена шкода становить 55 тис. 929 гри. 28 коп. (111 тис.828 грн. збитків), і що для нього, на відміну від чесних компаній, „золота жила" виникла внаслідок злочинних дій - привласнення коштів і його, по суті, оголошено злочинцем.

Зазначена публікація не відповідає дійсності, надрукована напередодні судового розгляду кримінальної справи, що може вплинути на об'єктивність розгляду справи, порушує його особисті немайнові права, принижує честь, гідність і ділову репутацію, оскільки відповідно до ст.62 Конституції України „Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду".

Публікацією в газеті ганьбляться честь, гідність і ділова репутація позивача, як громадянина, керівника, особи, що займається громадською діяльністю. Його виставлено як людину без честі, яка наживається за рахунок інших, якій не притаманні моральні якості, якому не можна довіряти як керівнику. Просив позов задоволити.

Суд, відмовляючи в позові, вірно виходив з того, що факти викладені в публікації в статті ОСОБА_5. під назвою „Комунальне підприємство - чорна діра чи золота жила?" надруковані в газеті „Голос народу" № 54 (1117) 22 грудня 2007 р. на сторінці 7 є такими, що відповідають дійсності, а саме Пустомитівським РВ УМВСУ у Львівській області по факту заяви про розтрату порушено кримінальну справу №124-0531 відносно ОСОБА_2 по ст.191 ч.2, ст.366 ч.1 КК України.

В засіданні судової колегії позивач підтвердив те, що інформація про те, що Пустомитівським РВ УМВСУ у Львівській області по факту заяви про розтрату порушено кримінальну справу №124-0531 відносно нього по ст.191 ч.2, ст.366 ч.1 КК України відповідає дійсності.

Тому покликання апелянта на те, що суд безпідставно не взяв до уваги ст.3, 46, 47 Закону України «Про інформацію», згідно яких забороняється поширення інформації, яка не відповідає дійсності, ганьбить честь і гідність громадян,  не заслуговують на увагу.

Суд також вказав, що в публікації автор не зазначає про винність чи невинність ОСОБА_2, а констатує факт порушення відносно нього кримінальної справи та скерування її до суду, що відповідає дійсності. Фактів втручання в особисте та сімейне життя позивача, посягання на його честь і гідність, поширення відносно нього недостовірної інформації судом не встановлено.

Отже по суті суд вірно виходив з того, що в інших частинах статті міститься інформація, що є оціночними судженнями.

В силу ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Тому безпідставними є покликання апелянта на те, що суд не звернув увагу на те, що в статті прямо вказується, що в його діях є злочинна діяльність, що внаслідок вчиненої ним розтрати, він перетворив КП „Довіра" на золоту жилу для себе та по суті його оголошено злочинцем.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає. Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ІЇЇТК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 березня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.