АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2448/ 2009

Головуючий в 1 інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. 11

Категорія - 37

Доповідач - Гоков П.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Рудь В.В. суддів - Повєткіна В.В., Гокова П.В.,

при секретарі - Білоконь Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадок частково недійсним, визнання права власності на 1/2 частину загального сумісного майна подружжя, визнання права власності на обов’язкову частку в спадку на 1/8 частину садиби, за. позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним, визнання свідоцтва про право на спадок частково недійсним, визнання права власності на 1/8 частину садиби та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення витрат по догляду та похованню спадкодавця, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2 і її донька ОСОБА_3 - як особи, що мають обов’язкову частку в спадку після смерті ОСОБА_5 (відповідно чоловіка та батька) звернулися до суду з зазначеними позовами.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2008 року позовні вимоги-

1. ОСОБА_2 задоволено частково: заповіт, складений ОСОБА_5 та посвідчений 18.11.2004 року секретарем Червоногригорівської сільської ради Борисенко А.В. на ім’я ОСОБА_1 та свідоцтво про право на власності на 1/2 частину садиби АДРЕСА_1, видане 1-ою Нікопольською держнотконторою на ім’я ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом визнано частково недійсними. За ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 як половину загального сумісного майна подружжя та визнано право власності на 1/8 частину цієї садиби як обов’язкову частку в спадку після смерті чоловіка ОСОБА_5., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В інших позовних вимогах ОСОБА_2 в стягненні грошових вкладів, які не були виявлені - відмовлено за недоведеністю;

2.ОСОБА_3 задоволено частково: заповіт, складений ОСОБА_5 та посвідчений 18.11.2004 року секретарем Червоногригорівської сільської ради Борисенко А.В. на ім’я ОСОБА_1 та свідоцтво про право власності на 1/2 частину садиби АДРЕСА_1, видане 1-ою Нікопольською держнотконторою на ім’я ОСОБА_1, в порядку спадкування за заповітом визнано частково недійсними. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/8 частину цієї садиби як обов’язкову частку в спадку після смерті батька. В інших позовних вимогах - в стягненні грошових вкладів - відмовлено за недоведеністю;

З.ОСОБА_1 задоволені частково: з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 на її користь стягнуто витрати за поховання ОСОБА_3 по 74, 08 грн. з кожної. В іншій частині позовних вимог відмовлено (в стягненні 8247 гр. 67 коп. як витрат на поховання, судових витрат та за піклування).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на недотримання з боку суду норм матеріального та процесуального закону, необгрунтованість рішення, просить його скасувати, а справу - передати на новий розгляд в іншому складі суду. Зокрема, звертає увагу на те, що спадкодавець побудував хату до шлюбу з ОСОБА_2, частина будівель залишалася самовільно збудованими, позивачки не піклувалися про ОСОБА_5, а фактичні витрати на нього вона понесла значно більші в порівнянні із стягненими за рішенням суду. Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути задоволена частково.

Задовольняючи позовні вимоги спадкоємців першої черги за законом ОСОБА_3 і частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 - спадкоємиці за заповітом, суд правильно встановив фактичні обставини справи і постановив законне і обгрунтоване рішення. ОСОБА_2 на момент смерті спадкодавця - свого чоловіка перебувала у зареєстрованому з ним шлюбі, тому - як дружина мала право на половину спадкового майна (ОСОБА_1 не довела, а наявні в справі докази спростовують її аргументи стосовно того, що будинок за період багатолітнього сумісного проживання не зазнав істотної добудови та перебудови. Спростовуються наявними доказами і аргументи ОСОБА_1 щодо визнання судом права власності на самовільні споруди, оскільки у встановленому законом порядку ці будови узаконені органами місцевого самоврядування до постановления судового рішення). За ОСОБА_3 (інвалідом 1 групи) та ОСОБА_2 (пенсіонеркою) як особами, які мають право на обов’язкову долю в спадку відповідно до положень ст..1241 ЦК України, суд на законних підставах визнав право власності по 1/8 частині спадку за кожною.

ОСОБА_1 доглядала за померлим як соціальний працівник, але поховала його за власний кошт (з відповідними компенсаціями).

На думку колегії, суд правильно врахував фактично понесені і документально підтверджені витрати ОСОБА_1 і обгрунтовано стягнув з ОСОБА_3 на її користь суму, що залишилась некомпенсованою за рахунок державних та інших коштів, які та фактично отримала. Підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у більшому обсязі колегія не вбачає. Не вбачає колегія й інших порушень закону, про які йде мова в апеляційній скарзі. Проте, суд у своєму рішенні допустив неточності, які необхідно виправити шляхом відповідної зміни постановленого рішення (це стосується назви визнаного частково недійсним свідоцтва та найменування спадкового майна).

Керуючись ст. cт. 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської області від 18 грудня 2008 року в частині визнання свідоцтва про право власності на 1/2 частину садиби АДРЕСА_1 (видане Першою Нікопольської держнотконторою на імя ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом 28 березня 2008 року) змінити: визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом (видане Першою Нікопольською держнотконторою 28 березня 2008 року на ім’я ОСОБА_1) недійсним в 1/4 частині права на зазначене домоволодіння.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення і може бути оскаржене на протязі двох місяців в касаційному порядку до Верховного Суду України.