УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц -936/09

Головуючий суддя у 1 -й інстанції - Янжула С А.

Категорія - 5

Доповідач - Гоков П.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В..

Суддів: Повєткіна В.В, Гокова П.В.

При секретарі: Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого міського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житла дійсним та визнання права власності на частку житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням, обгрунтовуючи свої позні вимоги тим, що він з 2003 по 2006 рік мешкав разом з відповідачкою, а коли вона виїхала з його квартири -обіцяла йому самостійно знятись з реєстраційного обліку - АДРЕСА_1 - але цього не зробила. Просив суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратило право користування житловим приміщенням та зняти її з реєстраційного обліку за зазначеною адресою (а.с. 2).

21.05.2007 року ОСОБА_4 звернулась з зустрічною позовною заявою про поділ спільного майна подружжя, в який просить поділити квартиру АДРЕСА_1, набуту під час спільного проживання з ОСОБА_2 (а.с. 33-34).

23.10.2007 року ОСОБА_4 подала змінену позовну заяву до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності на 1/2 частину вказаної квартири (а.с. 48).

ОСОБА_2 посилався на те, що з ОСОБА_4 вони почали спільно проживати однією родиною в 2003 році після завершення ремонту придбаної ним квартири. Не заперечував факт грошової допомоги ОСОБА_4 у придбанні ним квартири та наданні нею допомоги при проведені ремонтних робіт після того як він став власником квартири. У вказаній квартирі він зареєстрован 27.09.2001 року, а ОСОБА_4 - 01.03.2005 року та до теперішнього часу.

ОСОБА_4 посилалась на те що 30.07.2001 року вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (батько відповідача ОСОБА_6В.) уклали договір купівлі-продажу зазначеної квартири, який був зареєстрований Промисловою товарною біржею. 08.08.2001 року ОСОБА_2 зареєстрував квартиру на себе. Після укладання договору вони почали її ремонтувати за спільні кошти. Просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, зареєстрованим на Промисловій товарній біржі та визнати за нею право власності на 1/2 частку спірної квартири.

Рішенням Першотравневого міського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 78, 79-81).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати - оскільки судом неправильно встановлено обставини справи, помилково визначено правовідносини сторін і неправильно оцінено докази по справі - та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги (а.с. 85-86).

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав..

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 і визнаючи за нею право на половину придбаної квартири, суд виходив з того, що правовідносини між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України, ст..74 якого визначає статус придбаного фактичними дружинами майна як належного їм на праві спільної сумісної власності.

З таким висновком погодитися не можна. Колегія вважає, що названі норми права не повинні були застосовуватися, оскільки на момент придбання квартири - в 2001 році - такі правовідносини регулювалися нормами Цивільного кодексу України редакції 1963 року, які встановлювали інші умови визнання спільної власності на придбане фактичними дружинами майно.

ОСОБА_4 не була стороною в укладеному на біржі договорі купівлі-продажу квартири. Цей договір зареєстрований в органах БТІ на ОСОБА_2 (тобто покупець вважається таким, що набув права власності на придбану нерухомість).

Колегія суддів вважає, що у ситуації, коли право власника визнається - додаткові вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу є зайвими (зокрема, від особи, що претендує на предмет угоди).

З зазначених підстав і в цій частині рішення суду першої інстанції повинно бути скасоване з відмовою в задоволенні таких позовних вимог.

Проте, на думку колегії, рішення суду стосовно відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про втрату ОСОБА_4 права користування житлом є законним і обгрунтованим.

Остання зареєстрована в спірній квартирі, тривалий час мешкає в ній разом з позивачем, претендує на визнання за нею права власності на квартиру як фактична дружина, а позивач не надав достатніх доказів на підтвердження своїх вимог.

Не вбачає колегія й інших порушень закону, прав сторін, про які йде мова в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2008 року залишити без змін в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про втрату права користування житловим приміщенням.

Зазначене рішення скасувати в частині визнання дійсним - укладеного на Павлоградській Промисловій Товарній біржі - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 липня 2001 року та в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на половину цієї квартири.

Відмовити ОСОБА_4 в визнанні дійсним зазначеного договору купівлі-продажу квартири, а також відмовити ОСОБА_4 в визнанні за нею права власності на половину цієї квартири.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.